9-го травня більшість студентів першого, а також представники другого, третього, четвертого та п’ятого курсів історичного факультету відвідали столицю України. Поїздку традиційно організував найвеселіший викладач істфаку – доцент Ігор Прохненко.

Дорога до Києва в потязі промайнула весело і цікаво та дуже зблизила студентів. Навіть провідникам сподобалися наші дружні компанії, безперестанні жарти.

 

Приїхали до столиці зранку. На щастя, погода весь день була прекрасною, але це й не дивно. Адже, як каже Ігор Анатолійович: «На святих дощ не падає». Ми сіли в метро й вийшли на станції «Арсенальна» – найглибшій у світі. Звідти рушили до Парку слави та до Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні». Відтак – до Києво-Печерської лаври. Усюди виявилося багато міліціонерів, а на Лаврській вулиці стояло чимало телекамер, які мали знімати ходу, що розпочалася за кілька годин. Але ми її, на жаль, не побачили.

У Києво-Печерській лаврі нам улаштували дуже змістовну екскурсію. Ми побували у храмах Верхньої лаври, де красується Велика дзвіниця, Успенський собор та інші пам’ятки, а також відвідали Нижню лавру, де блукали Ближніми й Дальніми печерами та милувалися чудовими церквами.

 

Духовно очищені рушили до Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років». Тут зібралося на концерт стільки народу, що яблуку ніде було впасти. На голові в понад стометрової Батьківщини-Матері красувався великий маковий вінок. За її прикладом деякі дівчата й жінки також носили такі віночки. Майже кожен відвідувач мав біля серця декоративну квітку маку – символ пам'яті жертв усіх військових і цивільних збройних конфліктів, починаючи з 1914 року. Хіба що одиниці демонстративно прийшли з чорно-оранжевими гвардійськими стрічками. Відвідавши музей, присвячений війні в Афганістані, й обійшовши пам’ятник форсуванню Дніпра, ми прогулялися Маріїнським парком і вийшли до Верховної Ради України.  

 

Звідти рушили до арки Дружби народів, де оглянули краєвиди Києва. Не пройшла повз нашу увагу переправа на мотузці через річку. З ініціативи Ігоря Анатолійовича ми гуртом склалися на один квиток і спровадили обрану жеребом студентку в незабутній політ над Дніпром. Доки наш викладач забирав її з іншого берега, решта гуляла майданом Незалежності та Хрещатиком. Далі оглянули Золоті ворота, Софійський собор, пам’ятник Богдану Хмельницькому та Михайлівський Золотоверхий собор. Біля Міністерства закордонних справ спустилися фунікулером униз, сіли в метро й доїхали до вокзалу.

Хоч усі добре натомилися, проте повернення потягом додому було не менш веселим, що ще більше здружило студентів. Цікаві відкриття, новий досвід і незабутні враження кожен із нас почерпнув із веселої подорожі.

Юрій Офіцинський,

студент ІІІ курсу історичного факультету