Ініціював поїздку до Києва старший викладач кафедри української літератури Олег Хававчак. Студенти вже не вперше мандрують Україною, і це, схоже, стає доброю для них традицією. Від молоді було потрібне лише бажання – усе інше ініціативний викладач узяв на себе.

Ранок суботи почався з Київського вокзалу. Подорожани дісталися станції метро, де на них уже чекала екскурсовод Мар'яна Хемій. До слова, пані Мар’яна – колишня студентка філфаку УжНУ, нині вона працює у Музеї книги, що в Печерській лаврі.

Першою чергою філфаківська команда відвідала згаданий музей. Тут філологи, так би мовити, особисто ознайомилися з тим, що вивчали минулого року – першими пам’ятками писемності та літератури. Таким чином здобуті знання закріпили на практиці.

Побачили Маріїнський палац, Верховну Раду, Міст закоханих, Хрещатик, майдан Незалежності, Будинок з химерами, Золоті ворота, храми та собори Золотоверхого і багато іншого.

– Дорогою до Будинку з химерами, – розповідає одна зі студенток Корнелія Остапів, – натрапили на саморобний меморіал героям Небесної сотні: по 2 цеглини лежать одна на одній – схоже на символічний цвинтар. До кожного дротом примотана фотографія вбитого, і горить свічка. Мороз іде шкірою навіть від того, що згадуєш… Ми підійшли, всі замовкли, відвертають голови – на очах сльози... які не скочуються, а наче поступово застигають. Ти вже нічого не бачиш… І здається, що вже чуєш, як ті свічки горять, – і МЕРТВА тиша, хоч на вулиці насправді шумно й багатолюдно.

Взагалі ця подорож була надзвичайно емоційною. Коли ми потрапили до Михайлівського собору, нас вразила неймовірна краса розписаних стін. Деякі з них прикрасив хлопець, який нині перебуває в зоні АТО. Він намалював чарівні образи й малюнки з відбитком української культури (наприклад, синьо-жовті стрічки та вишиванки у ангелів). Коли ми вирішили помолитися кожна за своє, на очі знову й знову наверталися сльози, які не пояснити…

Екскурсовод показала визначні місця столиці, а також молоді відкрилася краса вечірнього Києва, ілюмінованого.

Смачно повечерявши, ужгородські туристи з багажем нових вражень та емоцій рушили на потяг «Київ – Ужгород». Звісно, побачити всю столицю не вдалося, але вражень достатньо, щоб знати, якою є наша столиця насправді.

Подорож була екстранасиченою і стрімкою, але, за словами мандрівників, це виявилася найкраща дистанція, яку вони подолали невеличкою студентською командою.

Після поїздки ідейний наставник підбив підсумки, наголосивши, що дуже пишається своїми студентами і впевнений, що це далеко не остання їх подорож. Йому було дуже приємно, що 11 ентузіастів зголосилися в дорогу попри щільний навчальний графік.

Студенти ж відзначають, що Олег Анатолійович піклувався й хвилювався за них, як тато.

Тому радимо не марнувати своїх студентських років і проводити час так, щоб було заради чого збиратися на зустрічах випускників.

_x_PS1 Саме так і зробили студенти 2-го курсу філологічного факультету. Група філологів-україністів поїхала у вихідні до столиці України, аби на власні очі побачити величні храми, старовинні вулиці та місця, де ще зовсім нещодавно проливалася українська кров…_x_PS2 /live/2015/09/69filfak/pMl7-1S1ej4.jpg_x_PS3 Біля Михайлівського собору_x_PS4 _x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 _x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Ксенія Шокіна_x_PS11 для Медіацентру УжНУ_x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19