Традиційно ввечері першого дня книжкової виставки ужгородці знайомляться із почесними гостями акції. Цьогоріч першого дня їх аж п’ятеро – дослідник епістолярної спадщини Івана Чендея доктор філологічних наук Сидір Кіраль (Київ), письменники Юрій Винничук, Ярослава Павличко, Марія Чумарна та письменник і директор видавництва «Апріорі» Юрій Ніколишин.

Нині, другого дня, відбудуться зустрічі з іншими почесними гостями – українськими письменниками зі Словаччини та гостею зі США Оксаною Луцишиною.

Сидір Кіраль уперше приїхав до Ужгорода. Вже встиг познайомитися з донькою Івана Чендея та сподівається зустрічі з дружиною – Марією Чендей. Під час виступу професор зізнався, що почувається немов на іспиті. Дослідник розповів, як і коли зацікавився листуванням Івана Чендея з Іваном Денисюком, які перипетії передували виходу в світ першого двотомного видання творів закарпатського митця та інше.

Цікаво, що Івана Чендея тричі висували на здобуття Шевченківської премії – 1966-го, 1987-го та 1993-го. За словами Сидора Кіраля, коли прозаїку все-таки вручили премію, для нього це вже було не актуальним, бо вважав, що треба допомагати молодим. Дослідник стверджує, що у листах Іван Чендей постає глибоким філософом, подає розгорнуті й ґрунтовні роздуми про літературу та літературну критику, яку вважав слабким місцем всесоюзної белетристики. Професор стверджує, що завдяки дослідженню епістолярію письменника-окраси української літератури очищується, стає кращим і поряднішим. Недарма назва дослідження Сидора Кіраля вміщує слова “«… Зробити щось корисне для свого рідного народу»: з епістолярної спадщини Івана Чендея»”.

Двічі володар премії Бі-Бі-Сі за книжку року, улюблений письменник трьох поколінь Юрій Винничук традиційно з гумором представив себе та свою творчість. Митець розказав про цікаве входження в літературу – під виглядом перекладів з англійської та ірландської почав друкувати власні тексти, стилізовані під манеру Середньовічних. Розповів про містифіковані ним імена письменників (насправді він ними прикривався) Ріангабара та Анни Любовичівни (на тему бароковій поезії єдиної жінки-представниці літератури цієї епохи навіть захищена дисертація) та інше. Більшість своїх творів Юрій Винничук називає магічними та нереальними, чи не єдиною книжкою з реалістичними подіями називає роман «Весняні ігри в осінніх садах». Найбільше сміху та позитивних емоцій викликали розповіді про судові позови через фейлетони Юрія Винничука.

Марія Чумарна – письменниця, дослідниця вишивки, символів, архетипів фольклору, Шевченка та іншого – приголомшила більшість присутніх розшифруванням дитячої пісеньки «Занадився журавель до бабиних конопель», яку назвала сороміцькою і наскрізь символічною. Мисткиня вважає Закарпаття унікальним сакральним краєм через різноманітність вишивки, символіки, народного одягу, мови. На завершення власним віршем побажала слухачам бути щасливими.

Пані Марія спільно з директором видавництва Юрієм Ніколишиним представили кілька мистецьких проектів видавництва «Апріорі», присвячених Шевченкові, символіці вишивки, народному строю тощо, а також філософську книгу самого Юрія Ніколишина «Бота фікс», яка має сприяти духовним роздумам читача, наситити людську душу, наповнити її творчою енергією.

Поетеса Ярослава Павличко розповіла, що гори зачарували її ще з юності. А містику та енергетику Карпатських гір та Ужгорода вона творчо відтворила в збірках поезії «Ужгородські фрески», «Ужгородський місяцеслов» та інших.

До слова, Юрій Винничук та Сидір Кіраль нині, 28 травня, о 12:00 матимуть зустріч із студентами філологічного факультету.

Іванка Когутич