8 квітня на камерній сцені Закарпатського академічного українського музично-драматичного театру імені братів Шерегіїв відбулася прем’єра вистави «Круті віражі» (режисер – Михайло Фіщенко) за п’єсою французького драматурга Еріка Ассу. Вже третя постановка на малій сцені вкотре продемонструвала якість, яка додає прихильників муздрамтеатру.

«Круті віражі» – молодіжна трагікомедія на актуальну тему складності життя та правильності вчинків, яка не залишить нікого байдужим. Круті віражі сприймаються не як сеанс на американських гірках, а як життя, в котрому чимало небезпечних поворотів.

На сцені двоє – чоловік і жінка. Одружений 53-річний чоловік приводить додому дівчину, яка віком годиться йому в доньки. Більша частина дійства сприймається як комічна історія про чоловічі пригоди за відсутності вдома дружини. Круті віражі в цій ситуації привносить актриса Дар’я Горшкова, яка поступово перевтілюється в п’ять образів, а саме: наївної дівчини, нічного метелика, журналістки жіночого журналу, манікюрниці… А трагічного повороту вистава набуває, коли студентка юридичного факультету розповідає історію свого життя.

П’єса французького драматурга, український переклад якої належить Олександрові Гаврошу, є вельми несподіваною, а репліки – влучними. Проте ужгородський театрознавець, професор УжНУ Сергій Федака переконаний, що вистава «Круті віражі» – й режисерська, й акторська: «Явно режисерськими є вступ та епілог постановки. Актори були несподіваними й стрибали вище голови. Саме акторська гра, пластика найбільше притягували, гіпнотизували. Тому хотілося, щоб півторагодинна гра на чоловічих і жіночих контрастах тривала довше».

З доктором історичних наук не можна не погодитися, бо заслужений артист України Степан Барабаш та актриса Дар’я Горшкова зіграли добре. І це попри те, що для випускниці Київського національного університету культури і мистецтв, уродженки Ужгорода – це була дебютна роль. Герой П’єр – середньостатистичний «ніякий», за словами героїні, чоловік – у виконанні нашого актора був переконливим. Актриса ж дивувала впродовж усієї вистави – то змінами настрою і перевтіленнями, то промовистими жестами журналістки чи манікюрниці.

Насправді Джульєтта продумано гралася із П’єром чи то заради помсти, чи для справедливості. Чому – глядачі дізнаються при перегляді. Складним для актриси, але несподіваним для глядача був образ нічного метелика. Елементи зваблення, танцювальні номери (хореографія Дмитра Сньозика) теж виявилися влучними. Впевненості на сцені акторам, особливо актрисі, надавали стильні костюми (сценографія Віри Степчук).

Повне занурення, як у фільмах 3D, в атмосферу Парижа забезпечили продумане музичне оформлення з французькими то динамічними, то ліричними піснями та функціональні декорації у стриманих кольорах. Сконцентрувати увагу на деталях неабияк допомогло оновлене освітлення камерної сцени.

Овації, сміх і сльози глядачів були промовистими. Недарма заступник голови Закарпатської ОДА Олександр Петік прирівняв виставу «Круті віражі» до постановок кращих столичних театрів.

Перевірити це твердження ужгородці зможуть під час театрального фестивалю камерного сцени «Під цвітом сакури» 20–26 квітня, в якому виступлять чотири київські, івано-франківський та ужгородський муздрамтеатри. Саме трагікомедією «Круті віражі» господарі завершуватимуть фест 26 квітня о 19:00.

Іванка Когутич,

фото Олексія Попова