Надворі – весняна пора. Споконвіку всі господарі прибирають в цей час свої подвір’я після зими, поступово чепурять хати до Великодня. А хто прибиратиме вулиці міста? Чи є тут господар? Чи й далі будемо жити в бруді, серед гір сміття, ходити по неприбраних зупинках?

Піднімаєшся маршруткою на кінцеву зупинку на БАМі – відкривається гарна панорама міста. Але не дивись під ноги, не дивись у кущі позаду шеренги автобусів, бо там суцільний бруд – недопалки цигарок, паперові місткості з-під кави, пляшки, різноманітні упаковки… І все це псує імідж найбільшого в краї вишу, куди вже за кілька місяців приїдуть тисячі абітурієнтів. Чи привабить їх перша картина на шляху до порогу університету? Відповідь однозначна – ні! Тоді хто це має прибрати? І на це відповідь знайшлася.

Її читаємо вже у першому пункті Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.09.2009 № 270 «Про закріплення територій»: «Зобов’язати підприємства, установи, організації всіх форм власності, суб’єктів підприємницької діяльності утримувати прилеглі території в належному стані згідно закріплених меж навколо об’єкта: […] магазини та інші об’єкти торгівлі – 15 м; автобусні зупинки (з торговельними павільйонами) та місця відстою маршрутних таксі – 15 м».

От і бачимо, хто має прибрати кінцеву зупинку і місце відстою автобусів 8-го, 58-го, 24-го, 27-го, 6-го, 26-го та інших маршрутів. Питання – чи приберуть цю територію водії та власник магазину? Чи продовжуватимуть перебувати більшу частину робочого дня в бруді і сподіватися, що більшість «проблемних місць» невдовзі заросте і замаскується травою та кущами?

Іванка Когутич