Сепаратисти, вбивства, масові спалення, війна – слова-індикатори, контекст яких сьогодні добре знає кожен свідомий мешканець України. Навіть якщо зранку не подивитися випуск новин чи стрічку в соцмережах, про «свіжі» події можна почути на зупинці, в маршрутці, безпосередньо на роботі, а потім обговорити все під час пар.

Найзахідніша частина України – Закарпаття – теж страждає від нервового перенапруження, викликаного подіями в державі. І разом з тим життя триває: викладачі проводять пари, у студентів на носі сесія, а отже, черговий викид адреналіну.

Як витримати такий насичений темп життя, пережити стресовий період без особливої шкоди для власного здоров’я, зберігши якомога більше нервових клітин – радить Мар’яна Колодій, викладач кафедри політології та державного управління, соціолог, психолог, директор Закарпатського обласного центру гендерної освіти при УжНУ.

«Вже кілька місяців поспіль ми перебуваємо у своєрідному інформаційному напруженні. Триває складний процес суспільних перетворень, який, за рахунок того, що засоби масової інформації відповідним чином подають цю інформацію, а всі ми втягнуті в цей процес, відкладається на емоційному фоні кожної людини. Це події тут і тепер, там, куди ми ще вчора могли поїхати відпочити, чи там, де живуть наші родичі. Люди переживають це дуже емоційно, бо відбуваються події безпосередньо з нами, у нашій країні», – пояснює Мар’яна Колодій.

Суспільство перебуває в затяжному посттравматичному періоді

Роль ЗМІ у процесах емоційного перенапруження вкрай велика. Люди, хоч і не перебувають безпосередньо у руслі подій, спостерігають за ситуацією через екран телевізора чи монітор комп’ютера. Таких уже встигли охрестити «диванною сотнею». Однак ці українці подеколи ще більше хвилюються за долю країни, ніж ті, хто перебуває в епіцентрі, бо там вже потрібно діяти, а не накопичувати емоції. Психолог зауважує, що ЗМІ схильні до перебільшення, подають новини з негативним відтінком, тобто висвітлюють частіше не те, що відбулося корисного для спільної перемоги, а повідомляють про те, що з кожним днем у державі все гірше і гірше: революція, військові події, сепаратисти…

Це створює негативний фон для кожної окремої людини, вважає Мар’яна Колодій і додає: «Нічого поганого у негативі немає, бо людина повинна переживати як позитивні, так і негативні емоції, але загалом у ситуації, коли дуже тривалий період перебуваємо в інформаційному, емоційному потоці негативу, і з цього важко вирватися, у людей підвищується рівень тривожності».

Якщо в масових заворушеннях сьогодні гинуть і зовсім незнайомі люди, ми однаково хвилюємося. «Наше суспільство перебуває в затяжному посттравматичному періоді. З одного боку, маємо посттравматичний стрес, з іншого – щоденна нова порція негативних емоцій. І це спричинює емоційну тривожність кожної людини. І вже навіть те позитивне, що відбувається в житті, сприймаємо у негативному ракурсі. Ефект від щасливих митей життя сьогодні мінімізований», – переконує психолог.

Найгірше, що вберегтися від ситуації тривожності й посттравматичного стресу в контексті цієї ситуації майже неможливо. По-перше, ми, живучи в медійному суспільстві, хочемо бути в курсі всього, бо в іншому випадку відчуваємо інформаційний голод. Єдиний варіант уникнути хвилювання – обмежити свій контакт із засобами масової інформації: не дивитися ТБ, не заглядати в Інтернет, не читати газет, вважає директор Закарпатського обласного центру гендерної освіти при УжНУ.

З іншого боку, навіть якщо обмежимо сьогодні контакти з певними людьми, наше оточення теж є носієм негативної інформації. Новини однаково почуємо по дорозі на роботу чи у спілкуванні з колегами. Щоб обмежити сприйняття негативу, треба обмежити себе в комунікаціях, і не тільки зі ЗМІ, а й з іншими людьми. А це, по суті, неможливо.

Студентам потрібно перемкнутися на сесію, а викладачам – на роботу

Наступні півроку в українців проявлятимуться наслідки хвилювання за долю держави. Якщо негативні емоції піддаються контролю, у вас, очевидно, депресивний стан. Він має хвилеподібну структуру, або ж періодичність: ви дізналися якусь інформацію, потім пішли з друзями на піцу й дистанціювалася від негативу. У таких депресивних станах сьогодні значна частина населення.

«Але, якщо депресивний стан постійний і немає нічого, що приносить людині задоволення, не радує її, і навіть не заспокоює, тоді виникає депресія. Це серйозне захворювання, яке потрібно лікувати у психолога чи психотерапевта. Депресія може позначитися на фізіологічному стані людини, тим вона й небезпечніша від депресивного стану, – пояснює Мар’яна Колодій. – Якщо більше двох тижнів у людини не минає стан пригнічення, людина відчуває безперспективність життя, якщо виникають погані відчуття на психологічному рівні, болить голова, нічого не хочеться робити, якщо усе не в радість – варто звертатися по допомогу фахівця».

Люди майже однаково входять у депресивні стани: достатньо показати якусь інформацію про збройні протистояння чи загибель людини. Зате вихід із них для кожного інший. Немає універсального рецепту: одним достатньо з’їсти морозиво, іншим – перемкнутися на підготовку до сесії, третім – зайти до аудиторії й прочитати лекцію, побачити, що студенти прийшли, четвертим – поїхати на природу, почитати книгу чи просто перемкнути канал телебачення, пояснює Мар’яна Колодій. Депресивних станів можна й потрібно уникати, головне – вміти перемкнути увагу з негативу. Ось що радить фахівець УжНУ:

1. Заспокоюйте себе тим, що рано чи пізно ця ситуація завершиться, суспільні катаклізми припиняться, і життя владнається.
2. Уявляйте орієнтуючі кроки, які полягають у тому, що позитивні зміни настануть уже після президентських виборів, а за ними розпочнуться економічні перетворення тощо.
3. Не нагнітайте. Якщо інформація критична, неприйнятна, негативна, страшна, трагічна, то не нагнітайте її ще більше, запевняючи себе, що нічого хорошого після цього не станеться.
4. Заспокоюйтеся через комунікацію з рідними: все буде добре, головне, що мої рідні здорові, що ми разом.
5. Зрозумійте, що є такі речі, на які ми здатні впливати: можемо впорядкувати своє життя чи життя найближчого кола людей. Але є те, що ми не спроможні змінити, наприклад, подій у Слов’янську. Ці події нам можуть подобатися чи не подобатися, можемо це засуджувати чи ні, але не варто пов’язувати з цим крах усього нашого життя.
6. Найкращий спосіб подолання депресивних станів – це споглядання за життям інших. Не концентруйте увагу на своїх проблемах: життя існує й поза цими проблемами. Навіть у такій складній ситуації війни життя триває: діти народжуються, люди закохуються...
7. Не можна довго перебувати у стані тривожності.

Якщо відчуваєте, що цей стан набридає, а негатив дратує, перемикайтеся на приємні й корисні речі, займайтеся хобі. Що воно буде – вже індивідуальна справа. Важливо не те, що робимо конкретно, а те, що ми повинні щось робити.

Тим, хто забагато часу проводить у соцмережах, варто підписатися на гумористичні, розважальні й мотивуючі сторінки, аби час від часу між подіями зі Сходу чи Півдня України у стрічці з’являлися розважальні пости. Поряд із загальноукраїнськими переглядайте й регіональні новинні сайти, адже життя вирує тут і тепер, а на Закарпатті саме цвітуть каштани. Не пропускайте повз свою увагу одну з найкращих пір року, мотивуйте себе до чогось хорошого, адже в Україні все буде добре, чи не так?

Наталія Каралкіна