Вівторок, 28.01.20, 08:16 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » У ногу з часом

Геополітика й Україна: у чиїх руках наше майбутнє?
Писати про геополітику журналістів вчив Сергій Рахманін, політичний журналіст, перший заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня»

З початком березня в Україну прийшла далеко не лише весна: у свідомості тверезо мислячої людини не вкладається те, що незалежна демократична держава у серці Європи у ХХІ столітті мусить мобілізовувати сили на захист своєї цілісності.

Причина розбрату ззовні, бо Україна – важлива складова геополітичної мапи, але вже понад двадцять років зосереджується лише на внутрішніх проблемах. Давати оцінку геополітичним рішенням вкрай важливо для журналістів, тож Школа журналістики Українського католицького університету за підтримки Міністерства закордонних справ Данії та компанії NIRAS з 28 лютого до 1 березня провела ІІ Школу міжнародної журналістики «Європейський Союз ← Україна → Росія: що далі?».

Учасники ІІ Школи міжнародної журналістики
Для участі в Школі відібрали 38 осіб з різних куточків України. З-поміж них була й журналістка Медіацентру УжНУ. «Студентів» розподілили у 6 редакціях, кожна з яких мала свого ментора – керівника. Ними були українські та закордонні журналісти: Отар Довженко, Анна Гороженко, Анатолій Марциновський, Ганна Гриневіч, Андрій Єлісєєв та Дмитро Губенко.

Під час привітання учасників Школи Ігор Балинський, керівник Магістерської програми з журналістики в Українському католицькому університеті, зазначив, що у Львові на ці два дні зібралися всі охочі впорядкувати хаос у головах і наголосив, що працювати доведеться 22 години на добу. За два дні школи учасники повинні були підготувати 60-70 % власного матеріалу.

«Відбір учасників Школи здійснювався за двома критеріями: перший – чи продумана заявка, чи бачить людина, про що буде писати. Другий – чи зможе людина взяти щось для цієї теми з лекцій, які тривають під час Школи», – розповів Отар Довженко, журналіст, викладач Магістерської програми журналістики УКУ, який був ментором в одній з редакцій.

Отар Довженко
Отар зізнається, що він не суворий ментор, звик працювати зі студентами на рівних умовах, підказувати, що не правильно. Атмосфера під час ІІ Школи справді була вкрай сприятливою для роботи. «Перша школа проходила в напруженій ситуації, було дуже багато лекторів, напруження, переживання, що ми провалимося. Після революції з’явилася впевненість, що все буде добре», – згадує журналіст.

Протягом двох днів учасники могли не тільки послухати виступи спікерів, долучитися до обговорення чи й дискусій, які виникали, а й спілкуватися з відомими експертами під час перерви чи спеціально відведеного часу. Зрозуміло, що передати все те, чим жили учасники ІІ Школи міжнародної журналістики, неможливо – треба побувати на самому заході, де, без сумніву, вчать самостійно думати й приймати власні рішення. Однак деякі із занотованих у журналістському блокноті цитат і записаних на диктофоні розмов передаю в цьому матеріалі. Таку «трансляцію» вважаю вкрай важливою, бо такі речі треба знати, чути й бачити та за можливості передбачати.

Україну втягують у Євразійський союз, бо без неї він неможливий

Перша лекція стосувалася Росії. Ситуацію всередині держави та зовнішній вплив оцінював Костянтин Еґґерт, російський журналіст, експерт із питань російської політики авторитетних видань Великобританії (The Times, International Herald Tribune) та Франції (La Croix). Він переконаний, що російську політику в жодному разі не можна зводити до психоаналізу лише постаті Путіна. Російське суспільство також впливає на прийняття рішень у країні й це означає, що Путіну відомі настрої більшої частини населення.

Костянтин Еґґерт
«У Росії створений образ привабливого майбутнього. Володимир Путін створив у країні своєрідний квазісюз, що полягає у достатній кількості їжі, можливості виїжджати за кордон, добре оплачуваній роботі і водночас державному контролі над економічним і політичним життям. Суспільство приймає рішення зверху й виконує їх», – зазначає журналіст, оцінюючи стан країни словами радянської пісні: «Жила бы страна родная и нету других забот», тому що це ключове у політиці Росії.

Ідея великої країни легітимізує будь-яке керівництво, але за весь час правління Путіна жодних зрушень у зовнішній політиці країни не відбулося. Країна й надалі змагається за першість з Америкою, а Президент вміло використовує свій статус ветерана світової політики. Натомість він боїться виявів російського націоналізму.

Костянтин Еггерт прогнозує у найближчий час ще більше ігор від Росії на політичній арені. Тактично вони будуть успішними, а стратегічно це все важко прорахувати: «Путін дуже чітко вимірює температуру, і не у всій лікарні, а в кожній палаті окремо». Євразійський союз – мета Путіна. Водночас варто знати, що цей союз не може бути повноцінним без України.

Учасники І Школи розповідають про Вільнюс
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва, експерт з питань зовнішньої та внутрішньої політики України, вважає, що ситуація з Віктором Януковичем і події в Криму є спецопераціями Росії. Натомість Європейський Союз не може гарантувати безпеки України, хоч і визнає право держави подавати заявку на членство: «Перспектива членства України в ЄС сьогодні є дуже близькою. Я не виключаю можливості, що на найближчому засіданні ради ЄС на рівні глав уряду 15 березня ця угода може бути підписана. Бо до цього процедура була вже пройдена. Тому, крім політичного рішення, вже більше нічого не потрібно. Якщо новий український уряд за тиждень покаже, що він контролює ситуацію і готовий до цього, то можливість є».

За підсумками І Школи міжнародної журналістики шестеро кращих учнів їздили до Вільнюса на Саміт східного партнерства. Двоє учасників – Олег Будзінський та Олена Марченко – підготували презентацію з поїздки, яка водночас містила практичні поради для журналістів щодо перебування на таких подіях.

Росія тримає Україну за горло

Керівник соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович розповідає, що сьогодні українське суспільство живе тими подіями, що вже відбулися. Тема ЄС та МС розділяє українців на дві частини. Українці достатньо прагматичні, тому обирають для себе той союз, у якому вбачають більше користі.

Якщо українська влада хоче схилити громадську думку на користь ЄС, вона повинна від себе робити чіткі заяви, підкріплені й обґрунтовані реальними економічними цифрами.

Молодь, яка за членство України в Митному Союзі, в основному живе на Сході України. Це люди, які ніколи не виїжджали до Європи, не цікавляться нічим і навіть не уявляють тамтешньої ситуації. Чим більше українців виїжджають до Європи, тим більша підтримка серед населення Європейського Союзу.

Напередодні Школи міжнародної журналістики почали розгортатися події в Криму. Питання ідентичностей півострова розглядала Ольга Духніч, кандидат психологічних наук, доцент кафедри політичних наук і міжнародних відносин Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, блоґер, дослідник соціально-психологічних особливостей ідентичності Криму.

До учасників Школи завітав і мер Львова Андрій Садовий, який побажав журналістам вчитися жити у світі, що дуже швидко змінюється.

Критичну оцінку дій української влади надав Марцін Свєнчіцький, депутат Сейму Польщі (правобіч)
«Росія тримає Україну за горло», – переконані в Польщі, яка протягом тривожних подій у нашій державі активно підтримує українців і допомагає їм. Польський погляд на Майдан представили студенти з Варшавського університету, які приїхали на школу. Вони також зазначили, що під час огляду польських ЗМІ помітили тенденцію, що журналісти визначають основним ворогом Росію. «Путін відповідає за кров на Майдані», – фраза газетних шпальт.

Критичну оцінку дій української влади надав Марцін Свєнчіцький, депутат Сейму Польщі. Він навів приклад своєї країни і запевнив українців у тому, що за умов вступу до ЄС буде важко, але співпраця вкрай потрібна: «Західні країни дуже бояться Москви, – зазначає Мартін Свєнчіцький. – Але сьогодні ніхто в Європі так не бореться за європейські цінності, як українці».

«Великі у справах безнадійних і безнадійні у справах малих»

Писати про геополітику журналістів вчив Сергій Рахманін, політичний журналіст, перший заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня». Геополітика передбачає сценарії. Будь-яке геополітичне рішення ухвалюється під впливом сукупності факторів. Для журналіста геополітичне рішення – це рішення, яке в той чи інший спосіб змінює місце і роль країни на політичній мапі світу, пояснює журналіст. Він переконаний, що в Україні є чимало людей, які можуть впливати на прийняття рішень політиків з-за кордону, починаючи з Леоніда Кучми й закінчуючи Віктором Пінчуком.

«Великі у справах безнадійних і безнадійні у справах малих», – лаконічна характеристика дій української влади від Сергія Рахманіна. Рушійною силою української політики є страх, а вже потім гроші.

Сергій Рахманін порадив журналістам, які пишуть про геополітику:

- брати до уваги багато чинників геополітики;
- уявляти себе на місці самих політиків у тих чи інших ситуаціях;
- не намагатися писати занадто розумно;
- уникати емоцій – аналіз має бути холодним і відстороненим;
- зважати на різні точки зору;
- піддавати все сумніву;
- багато читати;
- у геополітиці немає максим і аксіом;
- не захоплюватися лише зовнішнім боком процесу – у будь-якому разі потрібно екстраполювати всі процеси на Україну.

Леонід Літра, старший науковий співробітник Інституту світової політики в Києві та асоційований експерт Інституту розвитку та соціальних ініціатив "Viitorul" (IDIS) в Кишиневі, переконаний, що здатність здійснити реформи й наполегливість українців можуть змусити Європу діяти негайно щодо України. Він не вірить, що українська влада може самостійно здійснити реформи. До того ж, економіка не може розвиватися без світових союзів.

Баррі Хебб
Натомість Баррі Хебб, канадський економіст із понад 15-річним досвідом роботи з неурядовими організаціями, фундаціями, аналітичними центрами та стейкхолдерами Східної Європи та Євразії як у державному, так і в приватному секторах, вважає, що Україна повинна зробити реформи, а вже потім погоджуватися на вступ до ЄС чи МС. Він порівнює становище України з доволі комедійною ситуацією, коли зовсім не знайома зі спортом людина вирішує брати участь в Олімпіаді, розмірковуючи, у зимових чи літніх видах спорту їй більше хочеться проявити себе. А спочатку їй треба стати спортивною і сильною.

Лілія Шевцова
«Якби довелося розповідати про Росію за півхвилини, то я порекомендувала би подивитися, як бронетранспортери і люди у формах без нашивок патрулюють Севастополь, – розповідає Лілія Шевцова, доктор історичних наук, політичний експерт, провідний науковий співробітник Центру Карнегі в Москві, член редакційних рад журналів «Мегаполис», «Полис», «Демократизация», «Journal of Democracy», «Pro et Contra»; керівник Секції з дослідження проблем Росії та Євразії Ради з суспільних наук (Вашингтон); член правління Міжнародної ради з питань вивчення Центральної і Східної Європи; член правління Інституту гуманітарних наук при Університеті Бостона. Вона закликала цінувати кожну хвилину подій Майдану в Україні.



Під час дискусії на ІІ Школі міжнародної журналістики Сергій Рахманін та Лілія Шевцова помінялися ролями з громадським суспільством, від імені якого говорив Сергій, та прем’єром Яценком, у якого «перевтілилася» пані Лілія. Вона зазначає, що в цій ситуації поставила би ультиматум Ангелі Меркель, що Україна перекриває газ Європі у разі її бездіяльності, а Президента Обаму поставила би перед фактом відродження ядерної зброї спільно з Іраном, якщо Америка не допомагатиме Україні.

Під час дискусії
Сьогодні події розвиваються настільки швидко, що досить важко спрогнозувати не те що майбутнє, а й сказати, що буде завтра. Але у будь-якому разі потрібно пам’ятати: противник завжди розраховує на страх своєї жертви. Ще півроку тому важко було уявити, що єднання всіх українців, про яке нам так довго говорили, сьогодні стало визначальним фактором протидії злу, яке проникло у наше надзвичайно толерантне й цілком європейське суспільство. Але наш головний козир завжди з нами, він у серцях і світлих головах українців: ми знаємо, що Україна єдина від Закарпаття до Луганська і від Києва до Криму. Слава нашій Україні! – Героям слава!

Події і думки ІІ Школи міжнародної журналістики зафіксувала

Наталія Каралкіна




У ногу з часом | 03.03.14 | Додав Шумицька | 901 | 5.0/1
Теги: Український католицький університет, школа журналістики

Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики