І не тільки сьогодні...

Кажуть, що людська душа говорить з іншою через поцілунок. І тут не важливо, чи цілує нас мама у тім’ячко, менша сестричка у щічку чи кохана людина в губи. Це завжди мова любові.

Аби знайти у собі силу, аби скинути із серця купу каміння, яке робить йому боляче… Аби віднайти віру, відчути підтримку, знати, що ти не сам…. Аби встати – треба прийняти пігулку «поцілунок».

І не чекати свята, нагоди чи особливого моменту. Треба брати і цілувати. Маму – за те, що вчасно нас розбудила. Тата, який суворо контролює наш прихід із дискотеки. Бабцю – за те, що їй зовсім не подобається ваша коротка курточка. Дідика – за мудрі слова. Кохану людину – за те, що вона просто поруч.

Якщо у вас у житті щось іде не так, щось руйнується і зникає, а при цьому залишається дорогим, беріть свою зброю – щирий поцілунок – і точно не прогадаєте. Цілуйтеся на щастя!

Світлана Лапига

Відео Роберта Паппа