Для кожного мешканця Студентської республіки ці неймовірні чотири дні на рік є справді незабутніми. Саме тут можна якнайповніше відчути, що таке студентське життя: тут завжди є чим зайнятись, з ким поговорити і де потанцювати. Але – усе по черзі.

Заїжджаючи зранку 9 липня у Лумшори (адже саме там вже кілька років поспіль проходить Студреспубліка Закарпаття), ми одразу почули гучну музику - зрозуміли: Студреспубліка-2013 почалася! Цьогорічний мультифестиваль був ювілейним, оскільки проводиться в нашій області вже вп’яте. За цей час на фесті побувало чимало людей; багато хто приїжджає вже не вперше, та організатори зазначили, що на цій Студреспубліці 80% жителів були новенькими. Крім того, цього року республіка прийняла рекордну кількість людей: коли реєстрацію осіб було завершено, нам повідомили, що на Студреспубліці-2013 проживатиме 430 осіб (і це не враховуючи чималої кількості організаторів)! Кордони студентської країни були максимально наближені до реальності: наплив людей зупиняла місцева митниця, яка видавала паспорти, перевіряла речі поселенців на наявність алкогольних напоїв та направляла на реєстрацію. Крім справжніх кордонів і справжньої митниці, на Студреспубліці і справжня власна валюта – «студік». Офіційний курс становив 1 до 1 (1 студік = 1 гривня).

Опісля розселення команд, офіційного відкриття Студентської республіки-2013 та представлення команд-учасниць (а їх було аж 21) розпочалося надзвичайно активне життя. Кожного дня відбувалося безліч заходів та міні-фестивалів, у яких усі охочі могли спробувати свої сили. Вдень юнаки та дівчата чим лише не займалися:

• грали у футбол та волейбол (відбіркові тури тривали 2 дні, а на 3-й день відбулися фінали);
• змагалися у армреслінгу;
• бігали у пошуках завдань квесту;
• розвивали увагу та навички невербальної комунікації, граючи у «мафію»;
• показували свою ерудованість у брейн-рингу;
• проводили справжні дебати та соціальні опитування, знаходячи найоптимальніші шляхи розвитку нашої держави;
• ходили купатися та засмагати тощо.

А ввечері починалося чи не найцікавіше: учасники Студреспубліки показували свої таланти і здібності. Протягом трьох днів представники команд брали участь у таких заходах, як «Кращий студент року», «Битва екстрасенсів» та «Куб» (за зразком популярних телепередач), «Закарпаття має талант» та об’єднаний із ним конкурс бодіарту, КВН, «Перша леді» та «Містер Студреспубліки» та в інших субфестивалях.

Проте найбільш захопливим, напевно, є те, що Студентська республіка дає якнайповніші можливості познайомитися з однолітками і знайти нових друзів. Найбільше учасників цього року було з нашої альма-матер: від різних підрозділів Ужгородського національного університету їхало щонайменше 7 команд, а це - третя частина усіх цьогорічних жителів Студреспубліки!

Особливою на Студреспубліці традиційно є команда «Туристи»: вони живуть за межами туристичної бази, де проходить студреспубліка, на окремій території, і поєднують такий відпочинок з…практикою! Це дуже показовий приклад того, як можна поєднувати приємне з корисним. Щороку разом зі студентами на захід приїжджає і проректор УжНУ Федір Федорович Шандор.

Громадський актив кожного факультету щороку збирає команду для того, щоб взяти участь у цьому мультифестивалі. Проте, якщо охочих з факультету набирається недостатня кількість для утворення окремої команди, учасники різних відділень об’єднуються: так, до прикладу, було цього року із командою «Флот»: вона поєднала у собі студентів філологічного, юридичного, фізичного, факультетів міжнародних відносин, суспільних наук та фізичного виховання та спорту. Такою ж різноманітною була і команда «СБУ»: її учасниками є голови факультетських профкомів нашого вишу та інші члени профкому УжНУ.

Останній ранок на Студреспубліці був двояким за емоціями: якщо більшість жителів і хотіла додому, то лише заради того, аби сходити в душ, набрати чистого одягу і…повернутися назад. Одна із мешканок цьогорічної Студентської республіки Ніколь Тимченко, студентка юридичного факультету УжНУ, розповідає: «Я не уявляю, як це тепер – засинати в тиші. Не уявляю, що тепер не можна просто вийти з дому і почати танцювати, і це сприйматиметься нормально. Не уявляю, як це, коли постійно є зв'язок (у перший день зламалася вишка мобільного зв’язку МТС, і для того, щоб подзвонити, деякі студенти вилазили на гору і там на витягнутій руці телефонували мамам і татам. – Авт.). Я цього року тут вперше, але вже знаю, що наступного – обов’язково приїду!».

Здавалося б, усього 4 дні такого життя – надто мало, щоб звикнути, злитися із чимось. Але кожен зі студентів настільки «прилип душею», що відірвати вже неможливо. Дякую усім тим, хто долучився до організації мультифестивалю і подарував мені та сотням учасників кілька днів справжнього студентського життя!