29 червня на набережній Незалежності зібралися за круглим столом представники влади, громадськості та студентства з нагоди святкування Дня молоді та для обговорення актуальних питань, які нині турбують молодих людей. Серед присутніх були народний депутат Валерій Пацкан, начальник управління молоді і спорту Закарпатської ОДА Віталій Ерфан, в.о. мера Ужгорода Віктор Щадей, депутат міської ради Ростислав Буланов.

Організатором заходу стала громадська організація «Молодіжне крило від партії УДАР». Координував роботу Денис Ман.

Основне питання, яке було винесено для обговорення, – працевлаштування молоді. Ні для кого не секрет, що, закінчивши університет, багато хто не може знайти роботу за фахом. Дехто через це виїжджає за кордон, шукаючи кращих умов життя, хтось здобуває ще одну освіту, сподіваючись на бодай якісь позитивні зміни. Йшлося також про стажування і практику студентів, які дають чималий досвід роботи.

«Для активних студентів, думаю, стимулом може стати збільшення терміну практики. В Німеччині студенти практикуються рік, у нас лише місяць», – зауважив Микола Сюсько, голова НТСА УжНУ. Проте Ростислав Буланов звернув увагу на якість проходження студентами практики: на його думку, іноді це просто підписані папери з печаткою, за якими нуль роботи.

«Уважається великим ризиком брати на роботу, особливо на відповідальні посади, людей без досвіду. Усе це міф! Кожному під силу обіймати керівну посаду. Головне – мати амбіції, цілеспрямованість, ідеї та впевненість у своїх силах. Ми ж за це боремося, аби дати дорогу молодим перспективним людям», – наголосив пан Ростислав.

Валерій Пацкан зауважив: «Треба говорити про практичні речі. Варто зважити на те, що сучасна молодь хоче все і відразу. Але робочі місця з’являться тоді, коли кожен почне з себе самого – тільки тоді запрацює економіка. А ще коли зникне корупція і бажання наживатися на інших. Я тільки за те, щоб молодь розвивалася, повністю підтримую її».

Також не варто забувати про старше покоління, від якого можна багато чого навчитися. Думки стосовно цього за круглим столом розділилися: хтось виступив проти того, щоб на посадах залишалися пенсіонери, які не дають можливості працювати молоді і тим самим підривають економіку країни, були й такі, що віднеслися з розумінням і підтримували старших. Зміни відбудуться тоді, коли пенсіонерам зможуть виплачувати відповідні суми, достатні для проживання.

На думку ж Віктора Щадея, молода людина може ефективніше працювати, ніж ті, хто мають великий досвід, бо у неї є свіжі ідеї та бажання працювати.

Торкнулися за круглим столом і теми молодіжного підприємництва, але наразі мало хто знає щось про це предметно. Денис Ман зауважив, що варто створити в Ужгороді «Молодіжний центр праці», який буде займатися працевлаштуванням молоді. Він також повідомив, що у вересні пройде «Школа молодого підприємця», під час якої успішні люди ділитимуться досвідом і вчитимуть, як правильно створити свій бізнес.

Учасники засідання говорили також про необхідність:
- проведення пенсійної реформи;
- підвищення якості стажування та збільшення терміну практики студентів;
- внесення змін до законів, що стосуються місцевого самоврядування;
- створення комунального підприємництва;
- створення кадрового резерву;
- квоти для випускників.

Один з організаторів заходу Василь Савчин, студент 6 курсу економічного факультету УжНУ, додав: «Нині це актуальна проблема, яку нам залишили у спадок, але наше завдання сьогодні подумати про день завтрашній. Потрібно вирішити питання соціальних ліфтів, тобто заміни морально і фізично виснажених людей похилого віку на енергійну і сповнену інноваційними ідеями молодь. Я впевнений, що економічний успіх нашої країни залежить від молодих кадрів – людей, які готові переможною ходою нести прапор сильної та незалежної України! Нехай це свято, День молоді, несе в серця хлопців та дівчат непохитну віру в себе і нехай вона буде з Вами протягом всього життя на благо нашої держави».
 

Своїми думками стосовно проведеного круглого столу з нами поділився студент-політолог, заступник голови НТСА УжНУ Ладислав Помпель:

«Не впевнений повністю, чи потрібно святкувати День молоді сьогодні, в такий скрутний час для України. Користуючись нагодою, все ж хочу привітати молодь краю з нашим святом. Адже саме цього дня на нас звертають увагу, дослухаються до наших думок.

Тому вирішили винести на розгляд болючі питання для молоді, особливо про перше робоче місце. Сьогодні тут зібралися делегати Молодіжних громадських організацій, представники влади від депутатів місцевого самоврядувння до депутата ВРУ Валерія Пацкана. Усі добре розуміємо, що поодинці мало що змінимо.

За останні роки проблема молодіжного працевлаштування досягла такого рівня, що якщо зараз не почати запроваджувати реформи в цьому напрямку, то погубимо ціле покоління здібних людей, які готові працювати і розбудовувати нашу країну. Економічна, соціальна і політична кризи в Україні штучно роблять молодь безробітною. До цього також можна ще додати підвищення пенсійного віку, яке було втілено минулою владою. Чому саме штучно? А тому що з підняттям пенсійного віку (з усією повагою до старших людей) пенсіонери сидять на своїх місцях, добряче тримаються за них, щоб прогодувати своїх дітей, онуків, тим самим відбираючи те саме робоче місце у своїх дітей.

Не проблема, коли професіонали своєї справи старшого покоління працюють також на розбудову нашої країни – біда, коли людина старшого віку просто відсиджує свої години на роботі, щоб дістати зарплату, бо не може повноцінно жити на одну пенсію.

На мою думку, вирішення проблеми з працевлаштуванням молоді потрібно розглядати у двох блоках: приватному і державному. Проблема державного блоку лежить, у першу чергу, в нашій вищій освіті, а саме у держзамовленні, коли держава робить замовлення на ті професії, з якими потім важко влаштуватися на роботу, і не збільшує замовлення там, де на ринку праці конкуренція є нижчою.

За статистикою, у нас майже кожен студент, який вчився за кошти держави, дістає роботу після закінчення вузу. Але ця статистика лукава. Обман полягає в тому, що випускників добровільно-примусово змушують приносити довідку в університет про працевлаштування, щоб потім не зменшили держзамовлення на ті спеціальності. І випускники просто роблять «липові» документи.

Ще однією проблемою є непрестижність працювати в державній сфері через маленьку зарплату в ній. І третьою проблемою можу назвати недостатність практичних знань, які студенти мають отримувати за період навчання.

Вирішення проблеми в державному блоці вбачаю у таких заходах:
1) має бути ефективний центр зайнятості; потрібно створювати Молодіжні центри праці при університетах: там буде складатися рейтинг знань випускників, враховуватися діяльність в громадських організаціях, студентському самоврядуванні – так держава буде обирати для себе найкращих фахівців;
2) уведення молодіжних квот: перша ідея буде зреалізована, коли запрацює саме ця;
3) збільшення терміну практики студентам і занесення цієї практики в трудову книгу як повноцінний стаж роботи.

Проблема приватного блоку полягає дещо в іншому. Влаштуватися на роботу, якщо ти не ледачий і не дурень, можливо. Найважче саме з офіційним працевлаштуванням, адже зараз більше третини працюючої молоді є неоформленою на місці праці: вони не сплачують податки державі й позбавляють себе стажу роботи, тобто є фактично безробітними, а потім дивуються, чому при звільненні з роботи в 30-40 років не можуть влаштуватися на нову роботу. На мою думку, вирішити це можна таким чином:

1) звільнення підприємця від податків на півроку на молодого працівника, але за умови, що він його офіційно працевлаштує і не звільнить протягом 2 років;
2) уведення середнього віку (35 років) на підприємствах: якщо підприємець має штат працівників, середній вік яких не перевищує 35 років, то цьому підприємцю йде зменшення податку на 30%; це для держави в довгостроковій перспективі буде економічно тяжко, але цілком можливо, воно виправдає себе Єдиним Соціальним внеском, який сплачує кожен офіційно влаштований працівник.

І хочу завершити словами великого політика Вацлава Гавела: «Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу».

Оксана Пітра

для Медіацентру УжНУ