Нещодавно в рамках організованого прес-туру закарпатські журналісти й науковці відвідали Південий Тироль (Італія). Протягом кількох днів вони пізнавали досвід будівництва гідроелектростанцій. Побував за кордоном і декан географічного факультету УжНУ Степан Поп.

---

Заслужений діяч науки і техніки України переконаний, що нині є потреба в освоєнні природних ресурсів Закарпаття: «Завдяки гідроенергетиці можна забезпечити власні потреби!» Справді, попри те, що Закарпаття відносно маленьке, в краї маємо близько 9500 річок і потоків. Середня густота мережі водних артерій області становить 1,7 км на км2, що є найбільшим показником в Україні. Територіально ріки належать до басейну однієї з найбільших приток Дунаю – Тиси.

Південний Тироль майже вдвічі менший від Закарпаття. Нині там – близько тисячі гідроелектростанцій різної потужності. Це дає змогу виробляти майже вдвічі більше енергії, ніж потрібно регіону (177 %). Гідроенергетичний потенціал Південного Тиролю почали освоювати з появою 1897 року першої ГЕС потужністю 50 кВт. А сьогодні основні сили спрямовані не на пошук відповідних місць для будівництва, а на оновлення старих (деяким уже понад 70 років) або ж спорудження нових міні-ГЕС –майже непомітних, аби не зашкодити природі.

Нині італійські інвестори планують міні-ГЕС у трьох місцинах Закарпаття: на Тячівщині (р. Брустурянка), Перечинщині (р. Шипіт) та Рахівщині (р. Павлик). Перший об’єкт потребує громадських слухань у зв’язку з розміщенням – буде неподалік населеного пункту, інші два їх не вимагають, бо будівництво планується не в населених пунктах. Фахівці переконують, що сучасні технології можуть забезпечити зведення гідроелектростанцій з мінімальним утручанням у навколишнє середовище – без змін ландшафту.

Степан Степанович каже: «Італійці знаються на цій справі. У нашому краї діє 5 ГЕС, але очевидно, що треба більше. Потенційно можемо збудувати понад 300 таких споруд і при цьому не завдати шкоди природі». Зауважимо, що Південний Тироль і Закарпаття – дуже схожі регіони, адже Карпати й Альпи, молоді гори, виникли майже одночасно.

За свій вік, крім Італії, пан Степан побував у Австрії (досліджував дериваційні ГЕС) та Німеччині. Ознайомився також з роботою швейцарських, французьких і данських гідроелектростанцій тощо. Він є фахівцем у галузях фізичної електроніки, охорони навколишнього природного середовища й раціонального природокористування. За словами науковця, важлива умова розвитку нашої області – навчитися розумно використовувати водні ресурси! До того ж слід охороняти їх від різного роду забруднень, замулювань, упорядковувати джерела, зміцнювати береги ставків. Варто пам’ятати, що все це й цінні ресурси, й місцини, що є окрасою рідної землі!