Довідково-бібліографічний відділ наукової бібліотеки УжНУ був схожий на справжню хату-читальню:  присутні ознайомлювалися з однією книгою, відтак кожен висловлював свої міркування. Приводом для таких зборів став вихід у світ бібліографічного покажчика творів Володимира Фединишинця – закарпатського поета, прозаїка, літературознавця.

Публікації митця знані не тільки в Україні, а й за її межами. Тож, аби належно оцінити його доробок, варто було зібрати таку інформацію в один покажчик. За це взялася й упродовж тривалого часу працювала завідувачка довідково-бібліографічного відділу Наукової бібліотеки УжНУ Лариса Мельник разом зі своїми колегами.

До презентації книги долучилися голова Закарпатської організації Національної спілки письменників України Василь Густі, заслужений діяч мистецтв України, літературознавець Іван Хланта, доктор філологічних наук, професор Наталія Бедзір, завідувач кафедри російської літератури, доцент Іван Сенько, кандидат філологічних наук, доцент Олександра Ігнатович, автор портрета письменника Антон Ковач, бібліограф Оксана Люта, директор бібліотеки УжНУ Марія Медведь та інші. Сам автор через стан здоров’я не зміг бути присутнім на заході, однак завітав його син – закарпатський журналіст Михайло Фединишинець.

Літературознавці зійшлися на думці, що творча спадщина Володимира Фединишинця дуже багатогранна, і в кожному з напрямків він має успіх, тому у виданні такого покажчика була справжня потреба. Бібліографічні праці – вельми кропітка, «філігранна» робота, а ця книга справді може бути взірцевою, бо зроблена не для «галочки», не поспіхом, не просто, «бо треба», а справді на славу.

Професор Наталія Бедзір також підкреслила особливість мовного втілення: часто науковці, укладаючи покажчики, пишуть для таких же науковців, тобто вживають спеціальну лексику, професіоналізми тощо; ця ж книга вирізняється тим, що призначена для широкого загалу. Гості заходу також відзначили особливо вдале переднє слово до видання Олександри Ігнатович, у якому вона вміло окреслила основні віхи творчості митця.

Цікаво було почути й історію написання портрета Володимира Фединишинця: художник Антон Ковач розповів, що малювати поличчя, яке розмістили на обкладинці покажчика, виявилося напрочуд легко: не потрібно було робити штучних спроб знайти в ньому «митця», створити якийсь шліфований, «глянцевий» образ; портрет писався щиро, навіть підсвідомо, і це дало добрий результат.

Син автора, Михайло Фединишинець, поділився, що під час самої презентації в нього змінилося ставлення до бібліографічного покажчика. Спочатку, коли тільки дізнався про ідею такого видання, поставився до цього скептично. Але, почувши думки і враження літературознавців, письменників, був захоплений і приємно розчулений.