Факультет міжнародних відносин та Інститут іноземної філології влаштували для своїх студентів «Translation battle»: змагалися знавці англійської, французької та німецької мов.

Модерували захід кандидат політичних наук Антоніна Стряпко та доктор філологічних наук Іван Зимомря. Удачі та перемоги кращим побажали директор Інституту економіки і міжнародних відносин Микола Палінчак та директор ІІФ Михайло Рошко.

Аби обрати найкращого перекладача, на турнір запросили представників різних країн: Ґерта Швендтнера (Німеччина), Джеремі Букита (Канада) та Франка Рєбо (Франція). Суть змагань полягала у тому, що до іноземця по черзі підходили студенти й розмовляли з ним на певну тему, перекладаючи присутнім слова гостя.

Турнір розпочали німці. Гість розповів, що вже понад 12 років живе в Україні і дуже любить нашу державу: «Звичайно, про політику було б дуже цікаво говорити, особливо з молодими людьми. Дивлюся на аудиторію й розумію, що я тут найстарший, але завжди намагаюся мислити сучасно.

Моя перша поїздка в Україну відбулася 1999 року. Я великий фанат футболу, тож щорічно 3–4 рази їздив із футбольною командою «Баварія» на матчі. Так і потрапив до вас».

Зауважив німець, що українці трохи дивні люди: «Ви жахливо їздите, порушуєте правила… Якби складали іспит на права у Німеччині, то близько 10 % отримали б їх. Закон у нашій країні понад усе».

Коли до гостя підходили дівчата, він одразу змінював манеру спілкування: «З жінками завжди важче розмовляти. Я пропрацював у сфері моди 12 років, тому саме про це можна було б поговорити. Ваші дівчата дуже гарні, але я помітив, що вони дуже рано виходять заміж. Моя порада – дівчата, дайте собі трохи часу!

Спокою вашій країні бажають усі. Я приєднуюся до цих побажань. Бачу тут, у залі, багато молоді. Саме ви є майбутнім цієї країни, а заради доброго майбутнього повинні багато і якісно вчитися. Завжди кажу це своїй дочці, цього ж бажаю вам!».

Наступними були англійці. Спілкувалися студенти із Джеремі Букитом, котрий переконував присутніх, що саме він має стати президентом України: «Я був би хорошим главою держави! Обіцяю зробити для громадян цієї країни все, чого вона потребує. Я є морально стійкою людиною, тому корупції при моєму правлінні, звичайно, не буде. Я дуже чесна людина, адже розказав про себе тільки правду, я дуже розумний, я дуже гарний! Думаю, що наступний президент України має турбуватися про своїх громадян. Українці дуже розумні, відкриті, дружелюбні, вони заслуговують на краще життя.

Я настільки люблю Україну, що був тут уже 4 рази. Я настільки люблю українських жінок, що навіть одружився з однією із них!

Народився у Ванкувері. Готував іншу тему, але, побачивши, як тут усе підготовлено, вирішив її змінити, тому будемо імпровізувати. Я дуже великий фанат театру та музики. В дитинстві входив до драматичного гуртка. Був скромною дитиною і саме театр допоміг мені стати трохи сміливішим. Моя мама була співачкою, тож спів так само, як театр, допоміг мені ще краще відкритися.

Упродовж свого життя я освоював різні професії, всього шість: працював у ресторані, у зоомагазині продавав їжу (не тваринам, звичайно!, а людям для їхніх тварин), півтора року був охоронцем, пощастило працювати у нафтовій компанії кілька років, зараз я вчитель англійської мови та літератури.

Ще одне моє захоплення – бойові мистецтва. Розпочав займатися цим, бо був маленьким і не дуже сильним, а тепер я вже дорослий і міцний! Отож буду хорошим президентом України! Голосуйте за мене!».

Студенти-французи спілкувалися із Франком Рєбо, котрий також розповів про себе: «Мені 22. Вивчаю бухгалтерський облік, досить довго працював у галузі логістики. Обожнюю подорожувати, відвідав багато країн (Іспанію, Туніс, Угорщину, Швейцарію, Україну тощо). Мені дуже подобається ваша їжа, особливо вареники. Нині працюю в школі № 14, котра є спеціалізованою для ромів».

Журі визначило 2 перші місця у кожній команді. Переможцями серед студентів-германістів стали Микола Павличенко та Катерина Алмашій. Серед знавців англійської – Антоніна Вакула і Марина Костик. Ольга Гатнер та Іван Матіко стали кращими перекладачами з французької мови.

Галина Риган

для Медіацентру УжНУ