Практика для студента є найліпшою можливістю випробувати себе за обраним напрямом роботи. Завдяки укладеним договорам з різним фірмами та компаніями в УжНУ все частіше це можна робити і за кордоном. Так, цьогоріч студенти факультету іноземної філології Станіслав Чепара і Валентин Пантьо мали змогу поїхати до Туреччини. Хлопці розповіли журналісту Медіацентру, як їм працювалося.

• Як удалося поїхати до іншої країни для стажування?

– Ми дізналися, що є така можливість, і подумали, що буде класно нею скористатися. Пробули там 5 місяців. Узагалі-то з географічного і факультету туризму більше людей їде, але в багатьох компаніях треба людей, які знають англійську, бо є багато іноземців, з котрими треба знаходити спільну мову. За рік перед нами їхали дівчата – вони нам про це і розповіли. До речі, компанія «ІАТІ» нова – тільки минулого року запрацювала.

• У чому полягала там ваша робота?

– Працювали трансферменами (люди, які доправляють туристів з аеропорту до їхніх готелів). Ми зустрічали туристів і показували їм дорогу до готелю, під час поїздки розповідали про Туреччину. Коли у них відпочинок завершувався, то знову відвозили їх до аеропорту, а звідти забирали нових. Інколи бувало таке, що програм не було, то ми допомагали туристам в готелях. Але то рідко.

• У скільки обійшлася вам поїздка?

– Квитки оплачувала компанія – нам треба було лише за візу заплатити 60 євро. Більше ніяких витрат у нас не було. Проживання також було безкоштовним. Коли тільки прибули до Туреччини, то 2 тижні відвідували семінари, де нам пояснювали всю специфіку роботи. Це найприємніша частина всієї практики, бо, по суті, ти живеш у п’ятизірковому готелі, безкоштовно там харчуєшся, тебе ще й на екскурсії возять по всій Туреччині, аби потім ти міг надати туристам максимально вичерпну інформацію про відпочинок. Згодом ми вже працювали по регіонах, жили в гуртожитках, які називаються «ложманами». Найкрутішим було те, що за нашу роботу ми отримували ще й зарплату.

• Спілкувалися тільки англійською? Не виникало труднощів, пов’язаних із розумінням місцевих жителів?

– Не тільки англійською, а й російською, бо Туреччина відома тим, що там відпочиває багато росіян, у яких своє розуміння відпочинку! Турецьку трохи вивчили, бо водії автобусів переважно знають лише турецьку, а нам треба було з ними якось спілкуватися.

• Своє розуміння відпочинку? Особливі туристи?

– Ну якщо говорити в цілому про труднощі під час практики, то вони здебільшого виникали із російськими туристами. З іншими їх майже не було. З росіянами ж один випадок цікавіший за інший – жаль, що ми здебільшого з іноземцями працювали. Найважче пояснити їм, що відпочинок завершився і пора повертатися додому (особливо, якщо вони подружилися під час відпочинку із «зеленим змієм»). Один російський турист пробув у готелі на 3 дні довше і потім дзвонив поцікавитися, коли в нього літак.

• Ви досить довго там пробули. Не хотілося в один момент усе кинути і поїхати додому?

– Звичайно, було часом важко. Ми тужили за рідними і друзями, але вдома набагато сильніше сумую за Туреччиною! Було там дуже цікаво: з людьми працювати взагалі цікаво, а з людьми з різних країн тим більше. Найбільше запамׄ’ятався колорит та звичаї Туреччини, і звісно ж, нові друзі, з якими ми там познайомилися. У нас з’явилося чимало друзів-турків, котрі постійно пишуть і переживають за Україну, особливо зараз. Турки люблять Україну, тому, якщо ви їдете відпочивати в Туреччину, скажіть, що ви з України – і турки посміхатимуться вам ще щиріше!

• Що б ви порекомендували студентам, котрі хочуть їхати до Туреччини на практику?

– Студентам треба лише бажання поїхати. Ті, котрі все списують на дороговизну поїздки, варто вчити іноземні мови, любити людей і навчатися на кафедрі англійської мови та літератури! Також варто їхати не по заробітки – ліпше по враження!

Галина Риган

для Медіацентру УжНУ