Духовно-оздоровчий православно-просвітницький табір «Камо грядеши» стартував уп’яте, а тому святкує свій перший маленький ювілей. Цього разу місце дислокації змінено з села Туричок на санаторій-профілакторій «Скалка».

«Ми щиро вдячні керівництву вишу в особі ректора Володимира Смоланки – людини глибоко побожної не за буквою, а за покликом, за ритмом свого серця. Нам важливо, що університет розуміє, наскільки важливо рухатися, особливо в наш непростий час, трошки в іншому руслі, зокрема в напрямку морального виховання молоді.

Територія ж «Скалки» неймовірно мальовнича. Умови справді хороші. У нас є все. Дітям тут комфортно: річка і ліс близько, а тому місце для вияву їх активності точно знайдеться», – коментує голова інформаційного відділу мукачівської православної єпархії, протоієрей Олександр Монич.

Відкривав ювілейний табір архієпископ мукачівський і ужгородський Феодор. Він висловив щире сподівання, що всі діти, які тут відпочиватимуть, – справжні християни. У таборі їм удасться знайти особливих друзів – святих угодників Божих.

67-ро діток протягом чотирнадцяти днів разом зі священиками, які чергують у таборі цілодобово, починатимуть і закінчуватимуть свій день молитвою, проводитимуть щоденні спортивні та творчі конкурси, вчитимуться доброти, терпіння, поваги, правил поведінки у колективі. Окрім вожатих, закріплених за кожною кімнатою, на території табору працює професійний психолог, а також медсестра.

«Нам важливо, аби ми змогли доступно розказати дітям про важливість спілкування з Богом, а тому поступово, граючись, виконуючи творчі завдання, ми показуємо, що всюди можна проявити приклад справжнього християнина. Тут дружні діти, які підтримують зв'язок одне з одним протягом цілого року, а не тільки під час табору», – коментує протоієрей Василь Поп, голова катехезаційного відділу.

У «Камо грядеши» свої правила ранкового прибирання, системи покарань і заохочень, які діють безвідмовно. Священнослужителі кажуть, що їм дуже важливо, аби тоді, коли дітки повернуться у звичне середовище, їм вдалося вберегти те, чого тут навчилися.

А роз’їдуться маленькі християни через два тижні хто куди: до Одеси, Києва, Івано-Франківська, на Міжгірщину, Мукачівщину тощо.
 

У таборі «Камо грядеши» все дуже жваво. Дорослі відчувають велику відповідальність за довірених їм дітей. Розуміють, що учасники табору приїхали із різних сімей, де діяли різні правила поведінки. Організатори ставлять перед собою єдину мету – хоча б трішки спонукати дітей, мовлення яких рясніє словами «планшет», «айпад», «мобільний телефон», «інтернет», до живого спілкування. Хочеться не просто наблизити малечу до Бога, а показати, що є інше життя.

«Не менш важливими у нашому таборі є молоді люди, переважно студенти, а це ті, хто тримає пульс на всьому, чим зараз дихає світ. Вони мають свою особливу мову із дітьми, часом доступнішу, ніж мова дорослих. Мене захоплює іноді їх навіть безслівне спілкування. Ми будемо раді, якщо студенти різних факультетів проходитимуть практику на базі нашого табору, адже тут є де потренувати професійні навички психолога, педагога, соціального працівника і т. д. Ми відкриті до такої співпраці», – коментує Олександр Монич.

Світлана Лапига

Фото Роберта Паппа