Сергій Архипчук, відомий київський режисер, заслужений діяч мистецтв, днями відвідав УжНУ. Він планує створити лабораторію української драми на базі філологічного факультету. Про перший студентський театр, яким він має бути і які актори в ньому мають грати, ми в нього й поцікавилися.

---

• Із чого починається студентський театр?

– Все починається з любові. Й із зацікавленості. Наскільки все буде серйозно, залежатиме від нас. Студентський театр – це важливо. Якщо це комусь потрібно, якщо хтось вкладає в це жагу, пошук, душу – це може принести найнепередбачуваніші результати.

Система Станіславського народилася з любові людей до своєї справи. Всі корифеї колись були аматорами. Метри починали з того, що грали в шкільному театрі, у друзів на дачі… Колись, на початку 20 століття, був дуже популярний дачний театр. Під час відпусток люди робили собі таке-от культурне, шляхетне дозвілля. Брали п’єси, роздавали й потім грали – свої для своїх. Комусь це подобалося настільки, що не міг далі не рухатися в цьому напрямку. Таким чином ставали суперпрофесіоналами.

• Що має бути у фундаменті якісного театру?

– Рівень наших претензій, віддача, зосередженість і серйозність підходу. Люди, які працюють у театрі, мають бути запалені, захоплені, з іскринкою.

• Як запалити цю іскру в студентів?

– Я думаю, що в студентський театр мусять прийти запалені люди. Під час роботи ви бачите, як я запалюю: це може бути моя провокація, заохочення, підтримка, усмішка, або навпаки – іронія… До нас мають прийти ті, хто вже зробив свій вибір, тоді це цікаво. Ми з ректором говорили про це: повинні бути люди, яким щось потрібно.

• Яким має бути глядач, аби сприймати те, що буде робити ваш театр?

– Він не має бути, він є. Він такий, який є. Ми мусимо шукати ключі, щоб його пізнати. Аби те, що будемо показувати йому, було так само цікаво, як і нам. Треба починати із себе. Це мій принцип – робити те, що цікаво тобі: запрошувати з лекціями тих людей, яких ти будеш слухати, акторів, на яких дивитимешся. Щоби після цієї п’єси, зустрічі, лекції ти був інший, щоб себе збагачував – це принцип розвитку.

• Не боїтеся працювати з аматорами?

– Ні, бо в мене вже є досвід. Ми робили виставу, де мішали професіоналів та аматорів. Звичайно, це великий ризик. Але акторська справа дуже цікава. Талановита людина те, що хтось робить роками, може зробити в дуже стислий термін. Треба просто допомогти їй усвідомити власне обдарування, щоб вона не боялася спробувати.

У одних можливості яскраві. Це не означає, що, чим серйозніше підготувався, тим краще виступиш. В акторській справі велике значення має інтуїція, сміливість, свобода. Комусь треба себе штовхнути, комусь треба сказати: «А, махни на все рукою», а комусь серйозно взятися за справу. У цьому є індивідуальність, розуміння того, яким шляхом вона веде до того, щоб творити, щоб Аполлон був прихильний до людини.

• Чи маєте якийсь страх, приступаючи до роботи?

– Страхи потрібні в творчості і в любові. Без страху не буде нічого. Найбільша проблема професійних акторів – це подолання комплексів, бар’єрів і страхів. Кожна людина – це як колекція комплексів. Перемагає той, хто вміє їх усіх долати. Щоб знати, треба спробувати.

• Якого студента хочете бачити у своєму театрі?

– Хочу бачити студента, у якому відчуватиму, що він прочитав на три полиці більше книг, ніж я. І ці книжки не пройшли повз його розум і чуття, що в ньому осіли ці знання, досвід. Я хочу вчитися в нього, бо він людина іншого покоління, свіжіше щось приймає. Нам є чим обмінюватися.
_x_Polus1 _x_Polus2 _x_Polus3 _x_Polus4 _x_Polus5 _x_Polus6 _x_Polus7 _x_Polus8 _x_Polus9