Днями на факультеті суспільних наук відзначали 75 річницю створення Карпатської Січі. Захід відбувся з ініціативи Студентського наукового товариства, студактиву та керівництва підрозділу, координував його заступник голови профкому Роман Кополовець.

На самому початку студент Микола Микулянич виступив із доповіддю «Карпатська Січ: історична ретроспектива». Зауважив, що протягом конференції спудеї спробують розповісти про цю військову організацію в різних аспектах.

Про передумови виникнення та становлення КС розповідав Ладислав Помпель: «В листопаді 1938 р. утворилася Організація Народної Оборони — «Карпатська Січ» (ОНОКС), хоча перші січові загони ще на початку 1930-х рр. почав формувати Дмитро Климпуш з Ясіня. Вони були звичайними протипожежними і культурно-просвітніми товариствами, як і в сусідній Галичині. Не було і потреби створювати українські збройні сили, паралельні чехословацькій армії, адже вона справедливо вважалася однією з наймодерніших і найбоєздатніших у Європі.

Наприкінці 1930-х рр. різко загострилася міжнародна ситуація. Напади угорських і польських терористів, антиукраїнська діяльність проугорської «п'ятої колони», бажання допомогти чехословацьким військам захищати територію краю змусило уряд Авґустина Волошина прискорити процес створення місцевих збройних сил. 9 листопада1938 р. в Хусті відбулися установчі збори ОНОКС, на яких було схвалено Статут організації».

Про створення і військову організаційну розбудову розповідав Валентин Лакатош. Дуже цікавою була доповідь другокурсника Юрія Рака, котрий проінформував присутніх про зброю, уніформу та відзнаки Карпатської Січі.

Про Жіночу Січ говорила першокурсниця Вікторія Нірода: «1 січня 1939 року було оголошено про створення Жіночої Січі. Її очолила Стефанія Тисовська, а заступником стала Марія Химинець. На заклик в пресі протягом січня 1939-го у багатьох містечках і селищах Карпатської України до цього осередку почали вступати жінки та дівчата. Невдовзі Жіноча Січ стала масовою організацією закарпатського жіноцтва. У січні-лютому січовички вже організовували художні вечори та вистави, розповсюджували українську літературу, допомагали незаможним закарпатським родинам. Шили однострої (чоловічі та жіночі), національні та січові прапори. Були також зв'язковими та розвідницями: передавали вказівки та накази Головної команди в окружні та місцеві осередки Карпатської Січі, працювали на радіотелеграфній і телефонній службі, здобували інформацію про розташування чехо-словацьких військ і плани військового командування. У Хусті Жіноча Січ створила окремий відділ Червоного Хреста, де працювали також професійні лікарі. У домівці Жіночої Січі влаштували лазарет для поранених у боях із чехо-словацькою армією у ніч із 13 на 14 березня 1939 року. Допомагали бійцям і на полі бою».

Останнім із доповіддю про бої КС із чеськими військами в Хусті та оборону Карпатської України виступив Микита Нейгебавер.

Таким чином протягом конференції спудеї дізналися більше про становлення та розвиток організації народної оборони на Закарпатті 1938-1939-их років, видатних громадських та політичних діячів того часу, укомплектованість військ, місця дислокації ворогів. Також стало відомо про види стрілецької зброї Карпатської Січі (чеського та австро-угорського виробництва), уніформу солдат, відзнаки бійців тощо. Тобто протягом заходу студенти Ужгородського національного університету поглибили знання про героїв, уславлених подвигом. Регламент виступів був чітко визначений — близько 10 хвилин.

Викладач кафедри політології державного управління Маріан Токар відзначив, що студенти гарно розповіли про невеличкий, на перший погляд, епізод державотворення України: «Карпатська Січ є важливою організацією в історичному контексті. Адже поки пам’ятаємо історію, — вона існуватиме! Добре, що студенти самі пропонують проводити різноманітні заходи, присвячені важливим сторінкам становлення держави. Адже тільки завдяки своїй історії ми зможемо побудувати нове майбутнє!».

На завершення учасники мали змогу подивитися відео «Воїни Карпатської Січі», яке пропонуємо переглянути й вам.