За півстоліття хорової капели налічують понад 500 її виступів. У складі «Бояну» співало 26 докторів наук, професорів та 82 кандидати наук, доценти. Колись у колективі було 80 хористів, сьогодні  – 38, з них 7 докторів і 14 кандидатів наук.  

Баритон самодіяльної народної чоловічої хорової капели «Боян», доктор історичних наук, професор кафедри історії України Володимир Задорожний фіксує у своєму щоденнику всі важливі дати з життя капели. Володимир Євгенович пригадує і перший концерт «Бояну». Тоді хористи були не такими досвідченими, але трималися мужньо. Збереглося й фото учасників тих часів з їхнім першим диригентом – Іваном Маркушем (на жаль, через низьку якість не можемо опублікувати. – Авт.). Далекого 1964 року чоловічий хор складався зі співробітників і викладачів фізико-математичного факультету, згодом об’єднав і представників інших структурних підрозділів.

 «У ті роки була своєрідна хвиля хорового співу, хвиля танцю. Пік популярності нашої капели припадає на 70-80-і. Де ми тільки не були! Фотографія, зроблена на 25-річчя капели, – з актового залу старовинного університету Тарту, що в Естонії. Там був дуже добре розвинутий хоровий спів, традиції зберігають і донині. У нас із ними були обмінні гастролі. Я був вражений їхньою бібліотекою і знайшов там автореферат нашого земляка Івана Орлая, який раніше виїхав із Закарпаття у пошуках кращої долі, – пригадує Володимир Задорожний. – Бажання опинитися в цьому хорі виникло ще в студентські роки. А взагалі – співав я з 4 класу. Потім була старша школа, коледж, армія, а в університеті співав у студентському хорі під керівництвом Івана Собка. Історичний факультет, на якому я навчався на той час, мав так звану агіткультбригаду, тобто троїсті музики. Сьогодні відродити щось подібне, гадаю, важко, бо кожен усамітнюється зі своїми навушниками у вухах, але спробувати можна. Однак цього року на Різдво історичний факультет відновив факультетський вечір, під час якого викладачі співали зі студентами».

Сьогодні художнім керівником університетської хорової капели є викладач Ужгородського музичного училища ім. Д. Задора Василь Гайдук, а концертмейстером – Віктор Теличко. Обоє – члени Національної спілки композиторів України, заслужені діячі мистецтв. «З десяток керівників хору знав на своєму шляху. У Гайдукові мені подобається його чіткість диригування. Я називаю його маестро, так і записую у своєму «літописі», – зауважує Володимир Задорожний.

В основі репертуару капели – українська та світова класика, хорові твори сучасних авторів та народні пісні в їх обробці, пісенна творчість сусідніх із Закарпаттям народів та пісні прибалтійських країн.

«Боян» підтримують усі ректори УжНУ, сьогодні далеко не кожен виш може похвалитися таким чоловічим хором. Колись серед солістів були й жінки – з капелою співали Оксана Ільницька, Марія Зубанич. Нині в колективі є й кілька студентів, хоча хористи наполягають на дорослих голосах. «У викладацькому хорі повинні працювати викладачі, співробітники вишу. Для студентів має бути окремий хор або ж вони мають звучати як виняток, і це в тому випадку, якщо дуже обдаровані. Сьогодні з нами співає четверо студентів. Ми розуміємо, що перебуваємо вже «на виході», а молодь з-поміж викладачів не прибуває», – розповідає баритон «Бояну», старший викладач кафедри кібернетики і прикладної математики, працівник навчального відділу УжНУ Микола Лошак.

«Хорова капела виховує кожного з нас. Я співаю в ній з 1966 року, репетицій майже не пропускаю. Моє хобі – пісня. Після репетицій іду на тренування з волейболу. Кілька разів мене запрошували   в церковний хор, але я відмовляюся, бо в церкві люблю співати сам. Знаю з дитинства літургію Бортнянського напам’ять. У нашому селі була дуже добре розвинута Просвіта. Мої батьки – хлібороби, які теж співали Бортнянського у церкві», – продовжує професор Володимир Задорожний.

Найактивніші в хоровій капелі медики. Колись на цьому факультеті був свій окремий хор, як і на фіз-маті.

 «Людина сама відчуває потребу у співі. Я займаюся тихим полюванням і там собі співаю. Якщо раніше був стимул поїхати за кордон із капелою чи інші привілеї, то сьогодні співаємо на ентузіазмі», – зазначає Микола Лошак.

Із гастролями у «Бояну» скрутно. 2010-го востаннє їздили за кордон. Сьогодні хор традиційно відкриває загальноуніверситетський День першокурсника восени, зрідка гастролює Закарпаттям.

У щоденнику Володимира Задорожного за 2013 рік записані концерти капели у церкві в Ужгороді, з парафіянами села Дубриничів, у селі Копашневі на Хустщині, у торговельному коледжі. Після цього готувалися до 200-річчя Тараса Шевченка та 50-ліття капели. Хористи співають навіть «Гамалію» й «Огні горять», яких немає у репертуарі Закарпатського хору.

Учасники капели жартують, що в 50 років «Бояну» найбільше бракує молодості і якісних співаків. Тож запрошують на свої виступи, але ще більше просять про участь у народній чоловічій хоровій капелі «Боян», аби не згубити цей унікальний колектив і його піввікові традиції.

Сьогодні не пропустіть святковий концерт «Бояну» з нагоди 50-річчя, який відбудеться у Філармонії. Початок – о 17.00.

_x_PS1 Нині народна чоловіча хорова капела «Боян» – справжня легенда УжНУ. Існування такого колективу, без сумніву, додає класичності будь-якому університету. Піввікова історія гурту об’єднала чимало відомих професорів, а також співаків, які розпочинали тут свою діяльність чи й досі співпрацюють з об’єднанням цих поважних закарпатських хористів. Адже погодьтеся, що «Боян» – найінтелектуальніший творчий колектив краю, у його складі – еліта найбільшого вишу області._x_PS2 http://mediacenter.uz.ua/live/2014/04/91bojan/bojan2.jpg_x_PS3 _x_PS4 _x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 _x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Наталія Каралкіна_x_PS11 _x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Наталія Каралкіна