Четвер, 20.01.22, 22:56 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » МЦ-інтерв’ю

Олександра Лєбєдєва: Поважай і того, кому подаєш милостиню...
  • Олекcандро, як готувалася до зовнішнього незалежного оцінювання, поділися секретом успіху?

– У школі я добре вчилася з першого класу, а до ЗНО цілеспрямовано почала готуватися у десятому. Спершу самостійно, в одинадцятому –  з репетиторами. Складала 4 предмети: українську мову й літературу (200 балів), біологію (194), фізику (192,5)  та хімію (192). Вважала і вважаю: якщо готуватися тільки в останньому, випускному, класі, то високого результату не буде. Тому старалася відводити підготовці максимальну кількість часу. Була вільна хвилина – присвячувала її навчанню, бо ж знала: працюю на майбутнє.

  • Добрі знання, крім часу, потребують і багато сил. Тобі легко дається навчання?

– Скільки себе пам’ятаю, завжди вчилася. Не те щоб тільки це й робила – займалася й танцями, і на фортепіано граю, іноземні мови опановувала, ще й активістом громадської організації «Європейська школа» була. Але добре розуміла, що вчити потрібно потрошку, а воно все відкладається в пам’яті і згодом дасть результат.

  • Людину стимулюють добрі показники. А що робиш, коли щось не вдається?

­– Є люди, котрі покидають справу після першої поразки. Я завжди роблю ще одну спробу. Розумію, що зазвичай з першого разу мало що вдається. Але наполегливість і праця дадуть свої плоди.

До прикладу, я ходила на олімпіади й не відразу посідала призові місця. А у 8-му класі виборола друге місце на обласній олімпіаді з географії. Мені дали премію. Нещодавно разом з усіма 200-бальниками Закарпаття нагородили: губернатор подарував нам годинники та ручки Parker. Це дуже приємно, особливо ж від усвідомлення, що я заробила це своїми знаннями. І я не засмучуюся, коли щось не вдається. Воно, навпаки, неначе підхльостує: що зроблено не так, що треба допрацювати?

  • Якщо говорити про людську вдачу: що цінуєш, а що не подобається?

– Ціную скромність – не надмірну і не удавану, звичайно. Але люблю стриманих людей. Такі не кричать про свої досягнення, бо їх і сліпий побачить. Саме в цьому, думаю, й проявляється інтелект, освіченість і краса. Також мені подобається, коли людина виявляє повагу до інших. Не поводиться за принципом: «Я краща за тебе». Вона поважає будь-кого. Навіть подаючи милостиню, все одно робить це з повагою. Ну, а не подобається, як хтось, ще не досягши нічого, вже горланить про своє ім’я. Потрібно бути людиною, про котру добре говорять інші, а не вона сама.

  •  Антон Чехов писав: «У людині має бути все прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки». Є люди, котрі стали для тебе взірцем?

– Так. Зокрема, всі члени моєї родини є для мене прикладом. У кожному з них знаходжу таке, що мені подобається. Наприклад, моя мама з людей, котрі ніколи не здаються. До того ж страшенно не любить, коли хтось починає скаржитися. Якщо я починаю говорити, що втомилася або все набридло, матуся завжди додає мені сил та енергії. Це в ній і подобається. Тато… Він, навпаки, сам спокійний і вміє заспокоїти. В обох знаходжу те, що можна почерпнути для себе.

І дуже хочу подякувати батькам за те, що так багато зробили для мене. Останній рік був, справді, складним – і для мене, і для них. Щиро вдячна за їх старання. Рада була б, якби могла відправити їх у якусь морську країну, щоб добре відпочили.

  • Тепер уже більше доведеться розраховувати на саму себе. Починається самостійне життя. Хоч ми й не можемо всього спланувати, але які сподівання маєш щодо навчання в університеті?

– Звичайно, насамперед прагну здобути освіту, стати хорошим спеціалістом-стоматологом. Взагалі, хотіла би добре опанувати якусь сферу поглиблено, серйозно, мабуть, найбільше цікавить щелепно-лицева хірургія. Ну, принаймні поки що. Під час навчання, можливо, вподобання зміняться. Звичайно, хочу зустріти в університеті однодумців, щоб було цікаво навчатися, аби з викладачами були більш дружні стосунки – не стандартні "той навчає – інший вчиться", щоб завжди можна до них звернутися з будь-яким питанням. Тобто в аудиторіях чекаю теплої атмосфери.

  • Стоматологія – одна з професій, коли від фахівця залежить здоров’я людини. Це велика відповідальність. Чому саме ця спеціальність?

– Мені було років п’ять, коли вирішила, що хочу йти в медицину. Правда, тоді мені подобалася педіатрія. Згодом, років у сім, вперше переступивши поріг кабінету стоматолога, зустрівшись із ним, так би мовити, зуб у зуб, я дуже зацікавилася приладами, які там побачила. А мені самій поставили «заманливі» штуки – пластинки. Та процес захопив.  «Така-от справа до вподоби», – подумала я. Тоді ж вирішила, що це моє покликання, це моє життя. Свою позицію не змінила досі.

  • Професію ти обрала ще в дитинстві, а що скажеш про вибір вищого навчального закладу?

– Мала кілька мотивів. Один із них – проходжу в УжНУ на безкоштовне навчання за першою хвилею зарахування. Платна стоматологічна освіта доволі дорога. До того ж в УжНУ цей факультет відносно новий, тут дуже хороше обладнання – я чула тільки позитивні відгуки. І викладачі досвідчені. Та й цей підрозділ постійно розвивається – ось і зовсім недавно про це йшлося. Тож подумала, а чому б і ні?! Недавно мала можливість поспілкуватися з ректором Володимиром Смоланкою. Надзвичайно приємна людина. До того ж мені до душі, що Володимир Іванович – нейрохірург, тобто лікар, і я теж хочу присвятити життя медицині. Відчуваю, що ми десь споріднені душі. :) 

Тож вибір дався досить легко. Маю надії на яскраве й насичене життя в університеті. Насамкінець процитую Оскара Уайльда: «Кожен живе, як хоче, і розплачується за це сам».

_x_PS1 Ужгородський університет приймає новобранців. Одні ще переймаються результатами вступної кампанії та очікують рейтингу, інші вже готуються до навчання. Так, лави студентів УжНУ поповнила випускниця Ужгородської ЗОШ І–ІІІ ст. № 6 Олександра Лєбєдєва. Дівчина відмінно навчалася в школі, здобула найвищий бал ЗНО з української мови та літератури і вступила на стоматологічний факультет._x_PS2 _x_PS3 _x_PS4 http://mediacenter.uz.ua/live/2014/08/03lebedjeva/lebedeva_u_mat.jpg_x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 140_x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Розмовляла Ярослава Бенца, _x_PS11 студентка відділення журналістики_x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19



МЦ-інтерв’ю | 02.08.14 | Додав Lucky | 1171 | 5.0/3

Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4] Незабаром [16]
Актуально [141] Акції [132]
Позиція [18] МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33] Студгромада [188]
Абітурієнт [84] Зблизька [88]
Наболіле [21] Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154] Компетентно [38]
Несподівано... [14] У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160] Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273] Презентації [167]
Екскурсії [113] Дозвілля [210]
Ініціатива [47] Перспективи [38]
Підсумки [40] Спорт [238]
Традиції [206] Зустрічі [210]
Вітаємо! [235] Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230] Студентська практика [66]
Студмістечко [8] Конкурси [117]
На замітку [6] З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9] Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49] Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2] Річниця [14]
Слава Україні! [9] Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91] The main news of university [12]
Подяка [8] Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13] Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3] Підсумки року [5]
Визнання [3] Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики