По-філософськи осмислювали злободенні питання студенти відділення журналістики УжНУ під час творчого конкурсу «Есе про все». Серед умов – не тільки написати твір, а й уміти виголосити його перед аудиторією, продемонструвавши при цьому ораторські вміння.

Засідали есеїсти, журі й слухачі в прес-клубі молодого журналіста 13 травня. Серед тем творчих виступів – війна із собою, студентське життя, жебрацтво, а також смерть Героїв і життя після завтра.

Одна річ – написати в шухляду, зовсім інша – винести свій твір на суд громади, зауважив на початку засідання член конкурсного журі, доцент кафедри журналістики Володимир Тарасюк.

Традиція «Есе про все» розпочалася зі студентів – вони самі колись запропонували цей конкурс. «Цей жанр дозволяє бути трохи журналістами, трохи письменниками. Тут можна висловлювати особливу думку на ту чи ту подію. Добре, що традиція продовжується, хай одного року учасників дуже багато, а іншого – трохи менше. Але я думаю, що наважитися щось написати – це вже також перемога над собою. Кажуть, журналістам треба щодня перемагати себе», – зауважив голова журі конкурсу, завідувач кафедри журналістики УжНУ Юрій Бідзіля.

На початку засідання в прес-клубі виступили фіналістки Закарпатської ліги КВН, команда «А шо?!» – студентки першого курсу Олександра Балог та Андріана Якубик. Вони підбадьорили всіх присутніх удалими жартами на філологічну тему.

Критерії оцінювання учасників творчого конкурсу «Есе про все» стосувалися вміння передати написане, тобто ораторського мистецтва. До уваги брали також заголовок, засоби розкриття змісту – мовностилістичний арсенал.

Валерія Зенинець, студентка ІІ курсу, виступила з есе без назви, що трохи послабило її позиції під час урахування загального результату. Зате ліризму дівчині не бракувало, і сміливості теж, адже вона виголошувала свій твір першою. Другокурсниця Лілія Білунка написала есе «Життя після завтра». Журі відзначило насамперед яскраві метафори в її конкурсній роботі. Яна Тегза, теж студентка ІІ курсу, запропонувала «Сповідь» – есе від першої особи студента, у рисах якого себе впізнало чимало присутніх. Мирослава Гараздій, студентка ІІ курсу, присвятила твір Героям Майдану. Її есе мало назву «У полоні смерті». Наталія Білей, студентка І курсу, описала війну людини з собою, всі спонукання й лінощі, з якими стикаємося щодня. Конкурсна робота мала назву «Моя війна». Постмодерна проза, дещо химерна й схожа на потік свідомості, пролунала у виконанні Атілла Ерделі, студента І курсу. Його есе мало назву «Одноденний марафон помираючого простака».

Журі високо оцінило всі конкурсні роботи й визначило переможців. Перше місце здобула Лілія Білунка («Життя після завтра»), другою стала Яна Тегза («Сповідь»), а третє місце посіла Наталія Білей («Моя війна»).

«Живіть, радійте», – побажав викладач кафедри журналістики Віталій Завадяк, адже разом з іншими членами журі побачив песимістичну тенденцію творчих робіт. «Не бійтеся експериментувати, аби до вас не звикли. Не пишіть одним стилем», – побажав Володимир Тарасюк. А Юрій Бідзіля, прокоментувавши роботи конкурсантів, визначив переваги висловлювань, а також їх недоліки, які нерідко стають причиною двозначного тлумачення. Оскільки конкурс є стартовим майданчиком для розвитку й удосконалення творчості, наприкінці засідання есеїсти пообіцяли уникати розмитих висловлювань, стертих метафор і надалі писати оригінальні есе про все.

Наталія Каралкіна