14 листопада до Ужгородського національного університету завітала відома журналістка краю Лариса Подоляк. Поділитися досвідом роботи, знаннями та вміннями мала нагоду з майбутніми медійниками, які навчаються в УжНУ.

Під час зустрічі Лариса Петрівна розповідала про нелегку роботу журналіста, зокрема про випадки, коли доводилося працювати в екстремальних умовах. Трагічні події, які необхідно було висвітлювати в засобах масової інформації, згадує з сумом на обличчі: «Та всі ці повені, зсуви і тому подібне стали тим багажем, який несеш протягом життя. Емоції людей, котрі переживають стихійне лихо, мимоволі пропускаєш через себе!».

Досвідчений журналіст радила початківцям: «Незважачи ні на що, слід відфільтровувати власні емоції від зображення об’єктивного!». За словами пані Лариси, важливим є те, як сприйматимуть ваш матеріал реципієнти. Необхідно завжди знаходити такі подробиці, які б привернули увагу навколишніх, зробили журналістський твір цікавим.

Не можна забувати й про те, що в кожної людини є почуття. Тому обережність у висловлюваннях, доборі слів для опису тієї чи іншої ситуації – справа також непроста! На думку Лариси Петрівни, виправдана передача емоцій героя може викликати довіру до журналістського матеріалу. Від цього може залежати навіть те, чи захоче людина повернутися до вашого ресурсу для отримання інформації.

Поради від Лариси Подоляк для майбутніх журналістів:

- уникайте зайвої патетики;
- нерідко гарно підібрана фотографія може сказати більше, ніж ваш матеріал;
- послуговуйтеся можливостями інфографіки, адже за допомогою неї можна відтворити складний масив даних;
- побільше читайте, поповнюйте словниковий запас, адже нема меж удосконаленню;
- поменше «води», побільше фактів!;
- перечитуйте власні матеріали, адже вам обов’язково захочеться щось удосконалити;
- пишіть тексти так, ніби ви розповідаєте історію близькій людині – тоді матеріал буде цікавий;
- довіряйте співрозмовнику, але перевіряйте те, що він говорить.

Крім того, журналістка побажала майбутнім акулам пера працювати з текстами, шукати себе, виробляти власний стиль: «Вас повинні впізнавати навіть тоді, коли ви не підписуєте матеріали!». І насамкінець додала: «Пам’ятайте: якщо ви допомогли своєю роботою хоча б одній людині, то недаремно стали журналістом!».