Команда «УжНУ туризм» у складі 9 осіб, з яких тільки одна дівчина, зійшла на гору Пікуй. Це найвища вершина Вододільних Бескидів і всього пасма Бещад. Її висота – 1408 м.

Серед учасників змагань були і професіонали, і любителі, причому різного віку. Так, найменшому спортсменові виповнилося 12 років, найстаршому – 70.

Перед кожною командою стояло, здавалося б, не таке вже й складне завдання: пройти кілька десятків кілометрів вгору до чітко зазначеного терміну. Змагання тривали три дні. Кожен мав підкорити вершину до обіду неділі. Гурт з УжНУ зробив це другим. У нього було чимало конкурентів: змагалося більш ніж 140 учасників, що утворили близько 20 команд.

Маючи карту, розроблений маршрут, слухаючи настанови капітана, розпочали свою дорогу наші туристи. Отож дві ночі в наметах, неймовірно гарні краєвиди, нічні вогнища, біля яких добре розповідалися страшні туристичні історії й жартівливі оказії...

Знайомилися, допомагали одне одному, захищали честь університету. Під час сходження траплялися й курйози: спираючись на дані, що були внесені на карту маршруту, команда пішла до джерела, аби відновити запаси води, подолавши для цього чималу відстань. А воно пересохло. Довелося боротися з відчаєм.

Очолював наш гурт кваліфікований капітан – кандидат у майстри спорту зі спортивного туризму Богдан Деяк: «Участь у таких походах беру не вперше. Просто щоразу набираюся неоціненного досвіду. Мало того, що зростаєш професійно, ти близько до природи, а це заспокоює, надихає і щоразу переконує: не помилився у виборі фаху. Такі сходження одночасно є й пізнавальними. Для мене, як капітана, важливо було правильно налаштувати команду, аби кожен із учасників мав насолоду від сходження. Адже від цього й фізичне навантаження здаватиметься меншим. Мені пощастило: колектив виявився дружним, все пройшло без конфліктів чи якихось суперечок».

Єдиною дівчиною в команді була Валерія Легеза. Про свої враження розповідає так: «Це мій перший похід! Страшенно сподобалося! Зізнаюся, було трішки важко. Проте я опинилася в хорошому колективі: хлопці постійно допомагали нести рюкзак, гріли теплим чаєм. Що можна винести як корисний досвід? Передусім витримка. Як психологічна, так і фізична. І, без сумніву, професійні навички. Ми були дуже злагоджені й просто мали задоволення від підкорення вершини. Раді, що прийшли до фінішу другими. Це надихає на наступні досягнення».

У кожного з команди набралося чимало вражень. Деякі маршрути пролягали через село. Люди, що там жили, дуже привітно ставилися до туристів. Нашій групі навіть молока «за так» дали. Високо в горах траплялися олені – і маленькі, і великі. Кожен мав змогу торкнувся до знадіб гірської культури. Дехто на практиці побачив, якою буде його майбутня робота. У будь-якому разі наші – другі, і вони – молодці.

Світлана Лапига