Про навчання за кордоном мріє чи не кожен студент, та не кожному вдається втілити це в життя. Однак завдяки реалізації спільних проектів співпраці між Закарпатською областю та краєм Височина (Чехія) студенти-журналісти УжНУ мали змогу протягом тижня вдосконалити свої практичні навички й набратися досвіду від закордонних колег. Про набуте в Літній школі журналістики імені Карла Гавлічка Боровського розповідає її цьогорічна слухачка Анна Малахова, студентка третього курсу відділення журналістики.

---

     • Аню, Чехія очима незаробітчанина, яка вона?

– Ми побували лише у двох міста – Празі та Гавлічкувому Броді. Якщо судити за ними, то Чехія надзвичайно приваблива для туристів, а такими ми й були впродовж тижня. Нам поталанило, що встигли погуляти столицею на початку поїздки і буквально за день відвідали всі визначні місця Праги. Порадувало і те, що чехи – люди привітні й комунікабельні, тому, якщо у нас виникали якісь проблеми, то в будь-який момент могли звернутися по допомогу до перехожих. Сам Гавлічкув Брод – тихе й затишне містечко, хоч і невелике, але є де відпочити, на що подивитися.

• З чого розпочалося ваше навчання в Літній школі?

– Розпочалося воно зі знайомства нашої «скупинки» (гурту), і ми відразу ж приступили до роботи. Дуже довго обирали тему, бо відразу не знали, про що можна зробити сюжет у місті, де ми перший день і про яке нічого не знаємо. Спочатку розглядали тему туризму, потім перемкнулися на кухню, традиційні місцеві страви, пиво, яке тут варять. Але все-таки вирішили перевірити на власному прикладі, як почуватиметься турист у Гавлічкувому Броді: де може зупинитися, де харчуватися, що можна побачити і взагалі – скільки туристів приїздить сюди, з яких країн, перспективи відпочинку, що найчастіше туристи їдять і п’ють. Після того, як нашу тему затвердили, а ми проаналізували роботи минулорічних студентів, нас проінструктували, як користуватися технікою. Відтак подалися на площу Намєсті в центрі міста і відразу ж узялися до діла. Кожен спробував себе у ролі репортера, журналіста та оператора. За процесом стежили куратори-викладачі: допомагали, підказували, як робити правильно. Після тренувань ми почали працювати над написанням сценарію сюжету: шукали інформацію, встановлювали контакти, домовлялися про зустрічі. З нами в групі працював студент із Праги, який теж багато допоміг і щодо зйомки, і як перекладач.

• Чому обрали саме телевізійний напрям?

Особисто я дуже хотіла спробував себе саме в роботі над телевізійним матеріалом. ТБ – це для мене щось нове, я прагнула попрактикуватися в написанні телесюжету. Привабило й те, що в телевізійній групі ти не сидиш в аудиторії, а весь часу русі: ходиш містом, знайомишся з людьми, дізнаєшся про традиції. Спочатку планувала йти до радійної групи, але її, на жаль, цьогоріч не було. До того ж на третьому курсі в університеті нас поділяють за спеціалізацією – для роботи в електронних та друкованих ЗМІ, тому хотілося порівняти, як працюють на ТБ тут, і застосувати набуті навички в рідному університеті.

• Як долали мовний бар’єр?

– Спочатку дуже важко. У групі дехто розмовляв чеською, дехто –словацькою. Останньою ми розуміли майже все, але на початковому етапі мовний бар’єр впливав і на роботу, і на спілкування з викладачами та колегами. Через це почувалися трошки відокремлено. Але потім стали розмовляти англійською, словацькою і трошки чеською, інколи в хід ішла мова жестів :) А наприкінці нашого перебування, навіть якщо ми розмовляли українською, нас розуміли.

• Чи виникали якісь казусні ситуації?

– У цій школі є гарна традиція: хто запізниться на заняття, повинен заспівати будь-яку пісню на вибір. Одного разу запізнилися й ми. Довго не думаючи, що заспівати, обрали «Ой на горі два дубки», а Наталя ще й затанцювала! Відео опинилося у Фейсбуку! Потішило, що наступного дня у нас було вже 700 лайків, у той час як в інших – максимум 200 :). А викладач після цього цілий день співав цю пісню, і ми навіть йому перекладали текст. Курйозним був випадок, коли ми записували стенд-ап на вокзалі на фоні потяга: Наталя була репортером, Ося – оператором, а я – фотокореспондентом. Дівчатам довелося двічі сходити з колії, бо їхав потяг.
Не обійшлися без пригод і зйомки на вежі храму Вознесіння Святої Марії, де огорожа – всього 60 сантиметрів заввишки, місця було зовсім мало, і треба було правильно розмістити техніку, щоб у репортера з голови не стирчали хрести, шпилі та антени. У декого камера падали. Одного разу Ося лишила вікно відчиненим, і кімнату трошки затопило дощем. Інколи ми розважалися, катаючись… на стільчиках коридором. А ще, оскільки ми харчувалися самостійно, то одного разу вирішили позичити з кухні чайник… Потім на стіні з’явилося оголошення з проханням повернути його :).

• Як оцінили вашу роботу?

Через те, що нам відкрили візу лише на 9 днів, ми мусили виїхати ще до представлення нашої групи й медіапродукту. Але можемо сказати, що в ході зйомок нашу роботу. хвалили, сценарій сюжету затвердили з першого разу, відзняті кадри оцінили дуже добре. Звісно, були деякі огріхи, але ми докладали максимум зусиль, і можу сказати, що наш рівень не був нижчим від інших.

• Який висновок зробили для себе після практики за кордоном?

– Найголовніший висновок – обов’язково треба вчити мови! Навіть якщо їх нема в навчальній програмі! Навіть більше – опановувати варто багато мов, не зупинятися лише на англійській. Ще відзначила для себе, що, незважаючи на виснажливий графік і нашу втому, коли займаєшся справою, яка тобі подобається, то маєш насолоду не лише від результату, а й від самого процесу. І не важливо де ти – в Україні чи в Чехії. Підготовка українських студентів у дечому відрізняється, але ми працювали на одному рівні з тамтешніми студентами, а десь, можливо, й краще. Набуті в університеті знання дуже допомогли. Постійно треба вчитися, вдосконалюватися, поглинати всю корисну інформацію від людей, які хочуть навчити тебе майстерності.

      • Що порадите майбутнім студентам Літньої школи?

– Хочеться, щоб наступники не опинилися в такій ситуації, як ми, через незнання місцевості й мови. Обов’язково треба бути в курсі, куди і як їдете, про все дізнатися, і тоді щось робити. Неодмінно відвідувати лекції, бо там можна почерпнути багато цікавого. Гуляючи Гавлічкувим Бродом, обов’язково піднятися на вежу храму Вознесіння Святої Марії. Також раджу не запізнюватися на лекції, а якщо й доведеться запізнитися, то краще з дібраним репертуаром українських пісень :).

_x_Polus1 _x_Polus2 _x_Polus3 _x_Polus4 _x_Polus5 _x_Polus6 _x_Polus7 _x_Polus8 _x_Polus9