В Ужгородському університеті відсвяткували 205-у річницю з дня народження Миколи Гоголя.

«Далеко от Украинского края, проехавши Польшу, минуя и многолюдный город Лемберг, идут рядами высоковерхие горы. Гора за горою, будто каменными цепями, перекидывают они вправо и влево землю и обковывают ее каменною толщей, чтобы не прососало шумное и буйное море. Идут каменные цепи в Валахию и в Седмиградскую область и громадою стали в виде подковы между галичским и венгерским народом. Нет таких гор в нашей стороне. Глаз не смеет оглянуть их; а на вершину иных не заходила и нога человечья. (…) Еще до Карпатских гор услышишь русскую молвь, и за горами еще кой-где отзовется как будто родное слово; а там уже и вера не та, и речь не та. Живет немалолюдный народ венгерский; ездит на конях, рубится и пьет не хуже козака; а за конную сбрую и дорогие кафтаны не скупится вынимать из кармана червонцы. Раздольны и велики есть между горами озера. Как стекло, недвижимы они и, как зеркало, отдают в себе голые вершины гор и зеленые их подошвы» (З повісті М. Гоголя «Страшна помста»).

Микола Гоголь ніколи не бував на Закарпатті, однак присвятив яскраві сторінки однієї з повістей тим людям, які населяли цей край.

Його зацікавленість краєм, вважають літературознавці, є не випадковою. Майбутній геній літератури був одним із учнів Івана Орлая – закарпатця, відомого в Європі ученого-медика, освітнього діяча, педагога та письменника. Івану Семеновичу було довірено очолити Ніжинську гімназію вищих наук – один із кращих у Російській імперії навчальних закладів, прирівняний до університету. Саме тут навчався М. В. Гоголь, від І. Орлая почув про край за Карпатами.
 

З цього всього виходить, що й шана закарпатців до Гоголя – не позірна, а має історичну основу. До 200-річчя з дня народження автора «Вечорів на хуторі» та «Тараса Бульби» краяни замовили і встановили пам’ятну дошку. Відтак щороку у день чергової річниці приходять сюди, на вулицю його імені, покладають квіти.

Нинішнього року, у 205-й день народження Миколи Васильовича, ужгородці вчергове згадували його заслуги перед світовою літературою та Вітчизною. Біля пам’ятного знаку на вулиці Гоголя зібралися члени національно-культурного товариства «Русь», представники кафедри російської літератури УжНУ, журналісти, художники… Не було лише автора знаку – 82-річного ужгородського скульптора, дизайнера Олександра Штоколова. Занедужав.

Пам’ятні заходи продовжилися гоголівським вечором, який влаштували бібліотекарі читального залу, що в гуртожитку № 4, та кафедра російської літератури Ужгородського національного університету. Тут були присутні студенти-філологи, викладачі кафедри, представники російського національно-культурного товариства «Русь».
 

Голова товариства «Русь» Володимир Салтиков пригадав історію появи пам’ятного знака на вулиці Гоголя. Власну гоголіану – наукові праці, присвячені великому письменнику, – описав у живому спілкуванні зі студентами доцент Іван Сенько, один із найбільш поважних дослідників Гоголя в Україні. Професор УжНУ Наталія Бедзір розповіла, у чому творчість письменника співзвучна нашому часові, як уплинула на сучасних українських і російських авторів. Шанувальники «Гоголя містичного» прослухали проникливі вірші сучасних поетів, присвячені уродженцю Полтавщини.

«За овитое терньями сердце волхва,
за тоску, от которой вас Боже избави,
до полынной земли, Петербург и Москва,
поклонитесь Полтаве», – так писав про Гоголя український російськомовний поет Борис Чичибабін.

Працівники наукової бібліотеки УжНУ підготували виставку гоголівських творів і досліджень про письменника.

1 квітня, у день народження Гоголя, ужгородці щиро згадали творчість великого українця, який завдяки своєму таланту надав обом націям – й українцям, і росіянам – усесвітнього звучання.

Наталія Бедзір,

професор, завідувач кафедри російської літератури