Нещодавно десятеро студентів разом із керівником практики – викладачем кафедри української літератури Олегом Хававчаком – побували в Колочаві. Там вони не тільки зібрали багато фольклорного матеріалу, а й чудово відпочили.

Колективні виїзди для збирання фольклору зараз на філфаку трапляються не так часто. Цьогоріч таку пропозицію викладача частина студентів активно підтримала. Для «експедиції» обрали самобутнє село, в якому є аж тринадцять музеїв. Кілька з них майбутні україністи навіть встигли відвідати. Побували в місцевому музеї просто неба, центрі реабілітації ведмедів, з’їздили на озеро Синевір.

Після приїзду студентів Колочавою прокотилося, мовляв, філологи прийшли записувати фольклор, тому проблем з пошуком респондентів не було: бабусі самі запрошували в гості, скликали подруг, щоб поспівати та згадати, як колись ходили на вечорниці, а ще самі пропонували, аби дівчата записували їх на диктофон (студенти зазвичай робили це таємно, щоб не лякати респондентів). У результаті практиканти зібрали десятки коломийок, пісень, бувальщин, забобонів, почули купу історій про нечисту силу, відьом тощо.

Корисні поради щодо того, які питання не ставити і як легше знайти підхід до людей, студенти почули від керівника. Щодня вранці група планувала роботу на день, а ввечері обговорювали зібрані матеріали, радилися, ділилися враженнями за день.

Іванка Стець, одна з практиканток, стверджує, що з керівником їм дуже пощастило: Олег Анатолійович, як батько, дзвонив ввечері за дівчатами, які затримувалися на «вечорницях» у бабусь, переживав, разом з тим став для них і другом, і порадником. Дівчата дуже вдячні йому за таку чудову практику, яка подарувала масу позитивних емоцій та вражень. Іванка переконана, що вони змогли досягти вершини студентської майстерності – поєднали навчання (практику) з відпочинком.

Під час поїздки дівчата з різних академічних груп здружилися. Цьому сприяло життя під одним дахом, спільне готування їжі та вечори, проведені біля вогнища з гітарою, де вони переповідали почуті вдень страшні історії та співали пісень. Останнє, мабуть, запам’ятається найкраще. Іванка Стець каже, що наступного року теж планують кудись колективно з’їздити, але вже збиратимуть діалектизми.

Іванка Когутич

Фото Олега Хававчака