Навчання тривало 5 насичених днів, під час яких удалося не тільки прослухати унікальні лекції в одному з найстарших вишів Прибалтики, а й поспілкуватися з Президентом Естонії, депутатом Європарламенту, провести флешмоб до Дня Незалежності, ще й скуштувати неймовірно смачні естонські марципани!

Віталій уже вдруге за цей рік побував в Естонії, тож зауважує, що вкотре переконався у надзвичайній гостинності корінного населення. Естонці дуже пунктуальні, тому вся програма була відома задовго до початку, обумовлена з учасниками.

Профінансував школу університет Тарту і Міністерство закордонних справ Естонії. Безпосередніми ініціаторами та організаторами заходу виступили науковці Центру дослідження відносин Росія-ЄС університету Тарту.

За словами організаторів, ідея проведення літньої школи виникла відразу після кривавих подій на майдані Незалежності у Києві в лютому цього року. Хлопець каже, що після цих подій в Україні та наслідків політики держави-агресора естонці повністю солідарні з українцями і по-справжньому намагаються нам допомогти.

Учасники з України відлітали в Естонію 24 серпня, тож у Віталія виникла ідея провести флешмоб до Дня Незалежності. Молодь організувалася через Фейсбук: домовилися вдягнути вишиванки і розгорнути українські прапори та євроінтеграційні плакати в Талліннському аеропорту.

Віталій звернувся до Асоціації українських організацій Естонії, аби вони теж прийшли підтримати флешмоб і в такий спосіб відсвяткувати День Незалежності України. Організатори школи схвально відгукнулися й підтримали ідею.

Сюжет про флешмоб зняло й показало у прайм-таймі естонське телебачення, тож потім українців упізнавали в місті, запитували, чи то не вони влаштували дійство в аеропорту, схвально підтримували таку ініціативу.

«Лекційні заняття й дискусії під час Школи були присвячені перспективам демократизації українського суспільства, шляхам розв’язання кризи у країні.

Ми мали цікаві зустрічі, зокрема – з депутатом Європарламенту від Естонії Мар’ю Лаурістін. Свого часу вона була одним із діячів національного руху під час розпаду СРСР, коли в Естонії проголошували незалежність, а згодом – першим міністром соціальної політики цієї країни. Тривалий час була викладачем, а нині працює у депутатській групі міжпарламентських зв’язків з українським парламентом. Залишила нам свою електронну адресу і просила звертатися в разі потреби, – розповідає Віталій Дацюк. – У рамках школи нам провели екскурсію до Верховного суду Естонії. Цікавою, як на мене, є децентралізація влади по-естонськи.

Оскільки Таллінн – невелике містечко, чимало установ, зокрема, Верховний суд і Міністерство освіти, розташовані в Тарту – другому за величиною місті в Естонії. Неподалік Міністерства є пам’ятник першому міністрові Петеру Пьольду: на місці серця у нього ніша у вигляді книжки, яку він тримає у лівій руці. Я так зрозумів, що це є символом того, що книги, написані ним, йшли із серця. Естонці з великою повагою ставляться до цього міністра».

Також українці презентували естонським студентам найважливіші події Революції Гідності. Виступ молодого науковця з УжНУ стосувався природи Євромайдану у світлі історії та права, зокрема, в аспекті реалізації права на повстання.

Президент Естонії: «Україна як суверенна держава народжується саме в ці дні…»

Кульмінацією поїздки до Естонії стала зустріч з Президентом Естонії Томасом Гендріком Ільвесом, спланована незадовго до початку школи за згодою глави держави. «Зустріч тривала майже годину, Президент зауважив, що Україна як суверенна держава народжується саме в ці дні. Якщо сьогодні не вирішимо свої проблеми та не зможемо об’єднати суспільство навколо спільних цінностей, ніхто нам не зможе допомогти. При цьому ми неодноразово чули від естонців, що вони радо надаватимуть підтримку. Наголошували на дальшій співпраці, зокрема, в подібних наукових заходах», – ділиться враженнями хлопець.  

Естонія має хороший досвід електронного урядування. У країні налагоджено електронний документообіг. Замість паспортів – електронна ІD-карта, яка вміщує всі дані про людину. Навіть голосувати можна за допомогою цієї картки, оскільки документ має кілька систем захисту. Через Інтернет там цілком реально зареєструвати підприємство.

Для аспіранта факультету європейського права та правознавства УжНУ Естонія цікава досвідом свого державного будівництва. Країна почала розвиватися відразу після розпаду Радянського Союзу. Ще кілька років тривали дискусії щодо основних векторів внутрішньої та зовнішньої політики. Зрештою, знайшли консенсус, 1996 року підписали Асоціацію з ЄС і вже 2004 року стали повноправним її членом.

«Естонці дуже поважають українців, вважають нас навіть братами по нещастю – багато в нашій історії спільного. Після подій в Україні Росію вважають окупантом і розуміють: якщо не спинити агресора сьогодні, то вже завтра він може бути в Естонії.

Відносини з Росією були ключовою темою школи. Ми прослухали дві лекції російських професорів, які сьогодні живуть в Естонії. Одна з них стосувалася поширення російського авторитаризму у Східній Європі, інша – впливу української кризи на ситуацію в Балтійському регіоні. При цьому російські викладачі були досить обережними у своїх висловлюваннях, не надавали конкретних оцінок ситуації в Україні, – каже учасник літньої школи. – Були й неприємні моменти. До прикладу, ситуація, коли за вечерею одна з організаторів школи почала запитання з такого: «У вас в Україні українська і російська – це державні мови...». Тож довелося їй пояснювати, що в нас одна державна мова, але багато людей розмовляють російською».

Свято пісні, марципани і 28 тисяч естонських українців …

«Місто Тарту схоже на Ужгород. Там теж є старий центр, навколо радянські будівлі, щоправда, вони мають зовсім інший вигляд, ніж у нас. Через місто протікає річка: вона починається з одного озера і впадає в інше, – розповідає Віталій. – Цікавий випадок стався зі мною, коли зайшов до сувенірної крамниці в Тарту й побачив там рідзвяного дідуха у формі баранця. Звернув на нього увагу, бо в мене вдома лежить такий самий, і я купив його в Яремчі. Запитав у продавця – відповіла, що це їхній різдвяний сувенір. Тож іще одна наша спільна риса».

Поласував Віталій і знаменитими естонськими марципанами, а також дізнався історію їхнього виникнення: виявляється, солодощі вигадали талліннські аптекарі для того, щоб підсолодити ліки. Довго експериментували з мигдалем, цукром, змішували їх – так і з’явилися марципани, які сьогодні є однією з візитівок Таллінна. У старій частині міста є цілий музей марципанів, де можна побачити навіть марципанові обличчя політиків, зокрема Президента.

Наприкінці школи учасники побували в Українському культурному центрі, який розмістився в історичній частині Таллінна. Українська діаспора там орендує кілька приміщень, у тому числі старовинну замкову вежу. На подвір’я Українського культурного центру виходять вікна будинку, в якому живе один із винахідників Скайпу, адже винайшли його саме естонці.

Тамтешня діаспора налічує близько 28 тисяч українців, які об’єднані в кілька десятків національно-культурних організацій. Є в Таллінні й українська греко-католицька церква, щоправда, місцеве населення загалом є протестантським. На зустріч з українцями також завітав Посол України в Естонії Віктор Крижанівський.

З естонських традицій цікавим є загальнонаціональне Свято пісні (ест. Laulupidu). Уперше таке співоче свято провели 1869 року в Тарту. Відтоді воно відбувається кожні п’ять років.

Перші п'ять свят проводилися в Тарту, потім почали це робити в Таллінні. На Співочому полі багатотисячні хори виконують естонські народні пісні. Глядачі теж підспівують. Саме на одному з таких фестивалів у 1989 році розпочалася так звана Співоча Революція, де естонці, незважаючи на радянські заборони, співали естонські патріотичні пісні, і ніхто не міг зупинити багатотисячний натовп.

Попри велику кількість російськомовного населення, державна мова в Естонії одна – естонська, знання якої є обов’язковим для здобуття громадянства. Значна кількість росіян в Естонії так і не вивчили естонську, але мають т. зв. «сірі» паспорти, які, хоч і позбавляють їх політичних прав в Естонії та можливості влаштуватися на державну роботу, однак дають право на постійне проживання. При цьому естонська молодь зі своїми російськомовними ровесниками принципово розмовляє англійською.

Такі риси, як згуртованість, єдність, повага до своїх традицій, могли би українці запозичити в цього народу, вважає Віталій Дацюк. Культура, історія повинні стати об’єднавчими чинниками на сучасному етапі розвитку України. Естонія – беззаперечний приклад та союзник на шляху таких перетворень.

_x_PS1 Українська революція 2014 року стала об’єктом уваги під час літньої школи в Естонії, на якій побував науковець УжНУ. Аспірант факультету європейського права та правознавства УжНУ Віталій Дацюк потрапив до числа українських представників на Міжнародній літній школі «Перспективи демократизації, стабілізації та європеїзації України: досвід країн Балтики» (25–29 серпня, місто Тарту) з-поміж майже 300 претендентів._x_PS2 http://mediacenter.uz.ua/live/2014/09/23Dacjuk/verkh.jpg_x_PS3 _x_PS4 _x_PS5 _x_PS6 _x_PS7 _x_PS8 _x_PS9 _x_PS10 Враження записала Наталія Каралкіна_x_PS11 … смакуючи естонськими марципанами :-)_x_PS12 _x_PS13 _x_PS14 _x_PS15 _x_PS16 _x_PS17 _x_PS18 _x_PS19

Враження записала Наталія Каралкіна

… смакуючи естонськими марципанами :-)