Ясна Скотакова
До Ужгорода приїхали студентки української філології з університету Палацького, що у Чехії. Дівчата вчаться у магістратурі, а сюди приїхали писати наукову роботу. Про те, як приймає дівчат Україна, нам вдалося розпитати в одної з них – Ясни Скотакової.
У 14 років вона була в Україні з батьками. Дуже їй тут сподобалося, і коли після гімназії мала вирішити, що вчити далі і яку другу спеціальність вибрати до культурної антропології, то зупинилася саме на українській мові. На думку дівчини, саме через цей культурно-антропологічний аспект можна буде зрозуміти Україну по-іншому, а не так, як її знають (або радше не знають) у всій Європі.
-
Чому саме українська філологія?
– Мені дуже подобається мова – вона така милозвучна. А ваші пісні! Я так люблю українські народні пісні.
-
Як можна використовувати українську мову після її вивчення у Чехії? Чи можливо знайти пов’язану з цими знаннями роботу?
– Наша спеціальність дає нам тільки знання мови. Ми вміємо читати, писати, говорити. Але, щоб це давало ще й заробіток, потрібно додатково самостійно щось вивчати. Якби я хотіла бути перекладачем у юридичній галузі, то для цього слід окремо складати іспити. Одного диплому недостатньо. Тобто, ставши українським філологом, потрібно ще багато зробити самому. У мене часто запитують, чому українська, а не російська. І я відповідаю, що у Чехії найбільша кількість іммігрантів з України. І всі документи мають бути українською.
-
Укотре ти в Україні? Як тобі тут?
– Навіть не знаю, котрий раз тут. Була багато разів і в різних місцях. Мені Україна подобається, особливо гори. Була вже і в Кримських, і у Карпатах. Приїздила на стажування до Львова. Раніше я думала, що Польща ближча до Чехії. Але тепер більше звикла до українців. Поляки ні такі, ні сякі. Можуть тобі сказати одне, а зробити щось зовсім інше. Українці ж більш прямолінійні. Мені завжди приємно повертатися в Україну, тому що люди тут щирі порівняно з чехами. А якщо ще й поїхати в українське село, то там усі готові тобі допомагати. У цілій Західній Європі люди думають тільки про себе.
– Маса бюрократичних перепон. Їх у вас незрівнянно більше, ніж у нас.
-
Ти тепер на 5 курсі і працюєш над магістерською. Як справи з нею? Як відшукуєш потрібну тобі інформацію у незнайомій країні?
Ясна Скотакова
– Поки що зроблено дуже небагато – якраз збираю інформацію. Тема моєї роботи: «Греко-католики на Закарпатті протягом Радянського Союзу. Проблема конвертитів». Шукаю людей, які можуть розповісти мені щось корисне. Вже мала кілька потрібних інтерв’ю. Люди дуже радо розказують про свою віру. Не важко з ними, а коли кажу, що я з Чехії і буду про це писати, то їм стає дуже приємно. Консультує мене також професор, в. о. декана історичного факультету УжНУ Володимир Іванович Фенич.
• Відомо, що в Чехії дуже великий, як для Європи, відсоток людей, які вважають себе атеїстами. Чи є актуальною тема твоє магістерської роботи на Батьківщині?
– Ну це насправді так: приблизно 75% населення каже, що не вірить у Бога. Думаю, річ у тім, що Чехія була в складі Австро-Угорщини і боролася тоді за свою свободу. Оскільки Австрія завжди була пов’язана з католицизмом, а після Першої світової війни Чехія здобула незалежність, то хотілося порвати з усім, що пов’язувало нас із цим минулим. Одним із таких чинників був і католицизм. Є багато дослідників, які саме в цьому вбачають причини сьогоднішнього чеського атеїзму. А щодо теми, то вона досить актуальна і близька мені, тому саме її й обрала.
- Чи маєш тут вільний від роботи час? Як проводиш дозвілля?
– Часу вільного маю досить багато. Гуляю містом, трохи подорожую, ходжу в гори, знайомлюся з новими людьми. Вже маю певне коло українських друзів, з якими познайомилася тут. Трохи бракує мені спорту, але маю надію, що це зміниться і я знайду місця для тренувань.
Ясна пробуде тут до листопада. Сподіваюсь, що магістерську роботу вона напише вдало, а від України дістане тільки хороші враження й нові приємні знайомства.
Оксана Ажнюк
|
Міжнародні контакти |
05.10.13 |
Шумицька |
1236 |
0.0/0
0
