Середа, 13.11.19, 18:06 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » Пам’ятаємо...

Відзначають 100-річчя від дня народження Василя Свиди
Зала музею заповнена вщерть
Зала Закарпатського художнього музею ім. Й. Бокшая заповнена вщерть. Тут і діти, і молодь, і старше покоління, але всіх об’єднує любов до таланту Василя Івановича Свиди – лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка, народного художника України, кавалера багатьох орденів і медалей. Відзначають 100-річчя від його дня народження.

Численні гості розповідають про його життєвий і творчий шлях. Поціновувачі таланту митця почули масу цікавих фактів із його життя.

Василь Свида вчився в Ясінянській школі з художньої обробки дерева, до якої його зарахували без іспитів (це був 1930 рік), бо ж навички різьбярства та майстрування з дерева мав змалку.

Робота Василя Свиди
Після закінчення школи потрапив до братів Котробових у Брно, котрі займалися реставрацією та творенням церковної скульптури, працюючи на об’єктах усієї Чехословаччини. Згодом доля приготувала йому подарунок: повернувся додому, де його тепло прийняли тутешні митці Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло, Андрій Коцка.

Василь Іванович не любив розкошів. Майже на всіх його роботах прості селяни: «На водопої», «Над книжкою», «Секрет», «Дівчата співають», «Гуцулка з бесагами», «До школи», «На полонину», «Пастух з буйволом» тощо. На одній – їх аж 100.

Володимир Микита, який був знайомий з художником, зауважив: «З такої людини варто брати приклад, як слід прожити оце нелегке життя!».

Син Василя Свиди – Ярослав
Ця виставка є однією з наймасштабніших. До неї долучилося маса охочих. Син митця Ярослав каже: «Я б і не подумав, що у світі стільки добрих людей!».

Конверти із зображенням митця
Саме нащадок скульптора-різьбяра доклав чи не найбільше зусиль до організації заходу. Цього року виставлені праці, які ще не бачив широкий загал. Навіть із Києва вдалося привезти кілька робіт, котрі є національною цінністю.

Аби вшанувати пам’ять Василя Свиди, його учень Г. Товтин та молодий художник М. Бережник, котрий вчиться на роботах скульптора, понесли квіти на могилу митця, а губернатор О. Ледида погасив конверт, на якому зображено різьбяра.

Заслужений академічний закарпатський народний хор подарував гостям улюблену пісню Василя Івановича «Вівці, мої вівці».

Після офіційної частини всі охочі мали змогу подивитися роботи художника, зробити фото.

Галина Риган
для Медіацентру УжНУ



Пам’ятаємо... | 23.10.13 | Додав Шумицька | 1042 | 0.0/0

Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій


Рубрики розділу

Афіша [4]Незабаром [16]
Актуально [141]Акції [132]
Позиція [18]МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33]Студгромада [188]
Абітурієнт [84]Зблизька [88]
Наболіле [21]Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154]Компетентно [38]
Несподівано... [14]У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160]Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273]Презентації [167]
Екскурсії [113]Дозвілля [210]
Ініціатива [47]Перспективи [38]
Підсумки [40]Спорт [238]
Традиції [206]Зустрічі [210]
Вітаємо! [235]Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230]Студентська практика [66]
Студмістечко [8]Конкурси [117]
На замітку [6]З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9]Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49]Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2]Річниця [14]
Слава Україні! [9]Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91]The main news of university [12]
Подяка [8]Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13]Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3]Підсумки року [5]
Визнання [3]Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики