Головна » Галерея слави, гордості, надії » Вони – наше обличчя |
27.11.13, 01:49 | |||
Сергія Федаку, доктора історичних наук, професора, письменника, журналіста в УжНУ і поза ним знають по-різному. Безсумнівний авторитет цієї особистості є предметом обговорення не тільки в наукових колах, літературному, журналістському середовищі, а й серед студентів. Тому що бути літописцем сучасності, досліджувати минуле й заглядати у майбутнє не кожному під силу. При цьому ще й навчати історії інших, видавати «на ура» чергову наукову працю, літературний твір чи аналітичну статтю – вже звична справа, бо Сергій Дмитрович встигає усе. Цього разу історик приготував подарунок до Дня Ужгорода. Святкування 1120-ої річниці запам’ятається ще й хронологічним та біобібліографічним довідником Сергія Федаки «Ужгород: роки і люди». Загалом у творчості письменника чимало книг про Закарпаття. Після презентації чергового видання Сергій Дмитрович виділив і для нас трохи часу, тож про нову книгу, сучасний погляд на міські проблеми, творчий процес, а також місію університету – в інтерв’ю з Сергієм Федакою. «НІХТО, МАБУТЬ, НЕ ЗАДОВОЛЕНИЙ СУЧАСНИМ СТАНОМ УЖГОРОДА, УКРАЇНИ У ЦІЛОМУ, БО Ж ДОБА ТАКА ПЕРЕХІДНА, І ЩЕ ТІЛЬКИ ПЕРЕХОДИМО-ПЕРЕХОДИМО»
Друге – це, звичайно, чехо-словацька епоха – 1920-30-ті роки, – коли Ужгород перебудовується, оновлюється його архітектурне обличчя, з’являється багато пам’яток, якими ми пишаємося досі, коли Ужгород набуває характеру демократичного міста, коли тут зароджується і буяє культурне життя. Саме в цей період відбувається становлення Закарпатської школи живопису, розвивається пресове, літературне життя. Це епоха переломна. І третя доба – це радянський час. Він дуже суперечливий, але саме тоді відбувається індустріалізація нашого міста, з’являються десятки підприємств. Небагато із них залишилося, але на цьому фундаменті розвивалося і те, що ми зараз маємо. Це час, коли з’являється університет, – один із найвизначніших об’єктів, який досі формує обличчя нашого міста, коли з’являється філармонія, театр, краєзнавчий музей, творчі спілки. Ці три епохи – Бачинського, чехо-словацька і радянська – дуже вагомі: вони змінювали обличчя нашого міста. І зараз ми переживаємо часи, коли все дуже непевно, але процеси також цікаві і все-таки позитивні у своєму підсумку.
Останніми роками стали експериментувати з приводу того, коли саме відзначати, тобто орієнтуватися на туристичні потоки. Але день села, день міста відзначається у день престольного свята в цьому населеному пункті. В Ужгороді головні храми присвячені Хресто-Воздвиженню – це кінець вересня, тому логічно, що в цей період відбувається святкування дня міста. Що стосується двох днів, так би мовити, офіційного і громадського, це мені трохи нагадує, як у радянські часи була традиція двічі відзначати Шевченківські дні: 9 і 10 березня було офіційно, а в кінці травня молодь відзначала перепоховання Шевченка. Щось подібне наразі намічається в Ужгороді на ґрунті незадоволення частиною ужгородців діяльністю нинішньої міськради і мера. Як прояв громадянського суспільства це цікаво. Не знаю, наскільки приживеться традиція. Зрозуміло, що чим більше свят, тим більше приводів поговорити про те, що зроблено, що не зроблено, що треба зробити. Хай би були два свята, ну а політичний підтекст цього теж зрозумілий.
• Чимало Ваших книг присвячено Закарпаттю й Ужгороду зокрема. Які найулюбленіші місця виділяєте для себе, де найкраще працюється? – Звичайно, вдома. Що стосується найулюбленіших місць в Ужгороді, то їх десятки, й оскільки я людина така, що легко адаптується, а місто таке, що легко приймає будь-кого, то місць таких багато. «УНІВЕРСИТЕТ МАЄ МЕЖУ ОПІРНОСТІ ДО РІЗНОГО НЕГАТИВУ»
Для сучасної молоді нині, на відміну від попередніх десятиліть, не характерна ідеологічна зашореність. Молодь відкрита якраз до такого поліфонічного світу і сприймає навіть складні сторінки історії, до яких, може, і викладач не дуже готовий, набагато спокійніше, тобто могло бути так, могло інакше. Для молоді це якось природніше. НАЙКРАЩИЙ ВІДПОЧИНОК – ЦЕ «ПЕРЕКЛЮЧЕННЯ» З ОДНІЄЇ РОБОТИ НА ІНШУ
• Що Ви зараз читаєте, як часто, і чи допомагає це під час написання книг? – Постійно я читаю, впродовж місяця, скажемо, добра сотня книг, а може, й більше проходить. Це звичка з дитинства, зрозуміло, що в людей наступних поколінь вона менш вироблена. Але читається дуже багато. Я живу значною мірою в тому віртуальному світі інформації, тих віртуальних образів – і художніх, й історичних, документальних – постійно. Це наче середовище, довкілля, тут я наче риба у воді. Мені здається, що переважають довідникові моменти у моїх книгах, тому читач може бути різною мірою освічений, різного ступеня підготовки. Просто більш досвідчені читачі більше там відкриють, менш досвідчені візьмуть тільки поверхові знання. Але читати можуть усі.
Наталія Каралкіна, Поділитися через:
|
|||
Всього коментарів: 0 | |
Ми у Facebook
Рубрики розділу
Наші ветерани [12] |
В підґрунті успіху – УжНУ [3] |
Вони – наше обличчя [19] |
На Закарпатті чимало унікальних людей, які творять його історію і сучасність. Вони щоденно ходять вулицями, п’ють каву в затишних кав’ярнях, розповідають одне одному захопливі історії, а також навчають студентів найбільшого вишу області. Сотні тисяч таких науковців, дослідників, педагогів творили 400-річну історію вищої освіти Закарпаття. Плоди їхньої праці успадкувало сучасне покоління, тому зобов’язане знати, поважати й уміло використовувати набутки. І якщо в калейдоскопі історії 400 років і не багато, то для університету навіть 5 років означає зміну покоління.
Сторінки історії УжНУ, здобутки вищої освіти, погляд різних поколінь на сучасний стан справ пропонуємо вам у новій рубриці Медіацентру УжНУ – «Галерея слави, успіху, надії...». Віримо, що мудрість світил науки і рядових сумлінних працівників нашого університету, досвід успішних людей, підґрунтям для досягнень котрих стало набуте за роки навчання в УжНУ, діяльний дух нашої перспективної молоді, допоможе сучасному поколінню зрозуміти процеси, які сьогодні переживаємо, а також уникнути помилок. Дослухаймося до порад і самі будьмо мудрими!
На кожному факультеті УжНУ свого часу працювали чи й далі трудяться поважні, мудрі, варті більшої уваги люди. Чимало маємо й випускників, що здобули висоти в різних сферах суспільного життя. Росте в нас нова зміна талановитої молоді. Нерідко вони ще й скромні, тож не надто охоче розповідають про себе. Тож якщо ви знаєте людей, які можуть доповнити галерею постатей нашої рубрики, повідомляйте нам, будь ласка.
Координати – на сайті.
Дякуємо за співпрацю!
Щиро ваш Медіацентр УжНУ