Студенти географічного факультету нещодавно відвідали один із найдавніших та найбільших монастирів – Почаївський. Серед організаторів поїздки був старший викладач Борис Жулканич.

Хоч студенти мали всього день, аби встигнути все побачити, вони надзвичайно задоволені екскурсією і вдячні своєму викладачу.

Марина Дудла ділиться враженнями: «Я відкрила для себе багато нових цікавих місць. У Свято-Успенській Почаївській лаврі відчула чистоту й неймовірний духовний спокій. Гадаю, кожна людина повинна хоч раз у житті її відвідати, відчути красу і гармонію храму. Замки Підгірці та Олеський… Кожен захоплює своєю історією та архітектурою. Коли перебуваєш на їх території, в уяві спливають фрагменти минулого нашого народу. Частіше б їздити на такі екскурсії».

Студенти виїхали ввечері, тож змогли бути присутніми на ранковій службі в Успенському соборі Почаївського монастиря (головний храм обителі). Потім приклалися до чудотворної ікони Божої Матері, помолилися біля Цільбоносної Стопи (частина каменя, на якому зберігся відбиток ноги Пресвятої Богородиці), відвідали печеру з мощами Преподобного Іова, ігумена і чудотворця Почаївського.

Торкнувшись місцевих святинь у скиті, набравши святої води з криниці, екскурсанти попрямували до джерела Святої Анни, а хто мав бажання – скупався у священних водах.

Стародавня святиня православного світу для українців є особливим місцем. Так уважають й учасники екскурсії. Катерина Стегура розповідає: «За один день ми побували у Львівській та Тернопільській областях, побачили багато нового, дізналися про історію двох старовинних замків. Думаю, Почаїв люди відвідують не лише щоб побачити щось нове, туди дійсно їдуть важкохворі, які через молитву та віру одужують. Вважаю, варто це місце пвідвідати всім! Інколи там така енергетика, що аж лячно стає. Напевно, й тому, що на території монастиря живуть люди, душевно хворі.

Після Почаєва ми поїхали в Підгірці. Там мені сподобалося найбільше. Замок старовинний – його датують ще XVII ст. Вишуканість фортеці вражає, хоч їй терміново потрібна реконструкція».

Галина Риган

для Медіацентру УжНУ