12 грудня в приміщенні читального залу Наукової бібліотеки УжНУ відкрили невеличку виставку «За Україну, Свободу та Людську Гідність!». На ній представлені експонати-свідчення трьох зламних періодів для нашої держави: боротьби за незалежність України на Закарпатті (1989–1991 рр.), ужгородський та київський Майдани (2013–2014 рр.) та захист України на фронтах російсько-української війни (так званої зони АТО) 2014–2016 років.

Розпочав захід проректор УжНУ із науково-педагогічної роботи Ігор Король, котрий зауважив, що дійство приурочене до 25-ї річниці незалежності України.

Пролунав Державний гімн України...

Докладніше про експозицію виставки розповів співробітник обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького Володимир Піпаш. Саме в приміщенні цього закладу виставка є стаціонарною, але цього тижня діятиме в УжНУ, де з нею можуть ознайомитися всі охочі. Серед її експонатів – історія українців. Ми «єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була…» – зацитував Павла Тичину пан Володимир.

Власними спогадами про 1989–1991 рр., коли молодь відчувала надзвичайне піднесення й була окрилена ідеєю окремішності України від Союзу, поділився з присутніми завідувач кафедри політології та державного управління, колишній ректор УжНУ Микола Вегеш. «Тоді все обійшлося без війни, але через 25 років вона нас наздогнала», – прикро зауважив він.

Частина експонатів виставки привезена із зони АТО, а точніше – з місць, де були Ілловайський котел, бої під Дебальцевим. До цього доклала зусиль організація «Чорний тюльпан», що займається пошуком останків загиблих воїнів, зокрема, її закарпатський осередок, котрий очолює Олександр Русин. Він висловив жаль із приводу того, що наразі їх не пускають до місць бойових дій. Також висловив сподівання, що з сучасної молоді виросте гідне майбутнє України.

Розповів і про речі, привезені зі Сходу. Як доказ того, що Росія спонсорує своїх військових, – упаковка з-під сухпайку з маркованим написом «Армія Росії». А як доказ існування якихось вищих сил – обгорілий дитячий малюнок, який майже не постраждав при ситуації, коли «Чорному тюльпану» важко було визначити за останками, один чи двоє бійців стали жертвами вибуху...

Дитячі малюнки, натільні хрестики та молитовник – як духовні обереги; каски, бронежилет, інші військові атрибути, розплавлені від вибухів… Уламок бороди поваленого Леніна, мікрофон із закарпатського майдану, постери та листівки 1989–1991 рр… Ці речі пам’ятають найпотаємніші сторінки сучасної історії, і хочеться, аби докази про її трагічні події залишалися тільки на музейних полицях...

Катерина Хижняк

Відео Роберта Паппа та Віталія Завадяка