Ольга Павляк з Іршавщини. Мало хто з першого погляду подумав би, що ця світловолоса дівчина робить Закарпаття ще трохи відомішим в Україні та світі. Нині студентка факультету іноземної філології, Ольга спортом займається змалку. Але ж таким його видом, який вимагає насамперед інтелектуальної праці. Цей неактивний вид став її чи не першим вибором у житті.

Можливо, якби теперішня студентка УжНУ не пішла наперекір сімейній традиції, ми б нині і не знали цієї віце-чемпіонки України. Тепер їй дякуємо за правильний вибір.

• Олю, розкажи, будь ласка, коли почала займатися шашками?

– Пам’ятаю, як у четвертому класі до мене підійшла подруга й запропонувала відвідувати з нею шахово-шашковий гурток. Я подумала: чому би і ні? Спробувала – сподобалося. Виходить, що в 10 років я була на своєму першому тренуванні, тобто почала займатися шашками.

• Чому обрала саме шашки?

– Ну, звичайно, у віці 10–11 років, я могла, як інші дівчата, обрати танці, волейбол чи теніс. Але мене привабив саме цей вид спорту, адже це так цікаво, коли завдяки власному інтелекту, логіці, іноді, звичайно, й удачі здобуваєш медалі, стаєш чемпіонкою, виборюєш призові місця... Наголошую: саме в інтелектуальному виді спорту.

• Багато хто не відразу відрізнить шашки від шахів. А в шахи вмієш грати?

– Так, вмію грати і в шахи. Звів мене з шахами, а потім і з шашками мій дідусь. У моїй сім’ї всі грають у шахи, а я чомусь обрала шашки. У той період, коли прийшла в гурток, була можливість їздити на регіональні змагання саме з шашок.

• Які найбільші досягнення маєш у цій інтелектуальній грі?

– У мене багато медалей і грамот з чемпіонатів області, України. З європейських і світових турнірів, на жаль, немає, але дуже хотілося б. Сподіваюся, в найближчому майбутньому здобуду й такі.

Які з них основні? Найпам’ятнішим для мене залишається чемпіонат України з шашок-100, який відбувся в Запоріжжі 2008 року. Тоді я у своїй віковій категорії зуміла виграти золоту медаль і стати чемпіонкою. Було дуже важко, особливо психологічно, але все ж таки вдалося. До цих змагань я мала перший розряд, а, перемігши на турнірі, здобула звання кандидата в майстри спорту.

• Як проходять твої тренування? Вдавалося обігрувати тренера?

– Можливо, він мені піддавався ☺. Тренування? Тепер аж таких тренувань немає, адже навчаюся в Ужгороді, тож багато часу забирає підготовка до занять. А в шкільні роки я щодня старанно відвідувала тренування. Тренер показував нам можливі ведення партії, ми вивчали дебюти, вирішували завдання, де потрібно було запам’ятовувати певні комбінації, аналізували ігри чемпіонів світу і Європи... Так набиралися досвіду.

• Недавній турнір в Івано-Франківську приніс тобі дві срібні нагороди. Розкажи трохи про нього.

– Коли зайшла в зал, побачила своїх давніх суперниць. Це представники Дніпропетровської та Одеської областей, яких було троє. Одна з них – майстер спорту, дві інші – кандидати в майстри, які вже, як мені відомо, неодноразово ставали чемпіонами Європи і світу. Якщо чесно, не сподівалася потрапити навіть до трійки призерів. Однак у перших турах мені вдалося зіграти внічию з чемпіонкою Ольгою Губарєвою та її сестрою Альоною. У третьому турі я зустрілася з головною суперницею – Тетяною Зайцевою, майстром спорту, чемпіонкою світу. Звичайно, на виграш не сподівалася. У грі з Тетяною про результат намагалася не думати – грала на своє задоволення. Можливо, навіть добре, що не хвилювалася. Як наслідок по грі мала перевагу, яку вдалося втілити у перемогу, що дозволила боротися за золото турніру.

• Які відчуття були після звитяги над чемпіонкою?

– Не відчувала якоїсь сильної переваги. Просто була задоволена, не хотіла навіть показувати своїх емоції, розуміла, що в наступні два дні у мене будуть вирішальні тури.

• Ти маєш звання кандидата в майстри спорту. Мабуть, задумувалася й про майстра спорту?

– Звичайно. Ще маленькою я завжди казала тренеру, що моя мрія – стати чемпіонкою світу. На жаль, так склалося, що вже два роки не беру участі у чемпіонатах Європи і світу, як це було раніше. Але, звичайно, хотілося б працювати в цьому напрямку й надалі, розвиватися, – були б тільки можливості їздити на міжнародні тренування, набиратися досвіду.

• Своїм виступом на Прикарпатті ти здобула право представляти нашу країну на міжнародній арені. Чого очікуєш від цих поїздок?

– Чемпіонат Європи відбудеться влітку в Білорусі. Маю надію, що все ж таки знайдуться кошти на поїздку, а я зможу гідно представити свою країну на європейському рівні.

Розмовляв Юрій Піясюк,

фото з власного архіву Ольги Павляк