Археологічні здобутки УжНУ, рідкісні стародруки, а також 400-літню історію розвитку вищої освіти на Закарпатті представлять у трьох музеях вишу, розміщених на історичному факультеті. Два з них уже майже готові відчинити двері своїм відвідувачам.

Музей археології матиме ім’я видатного історика Едуарда Балагурі (професора, археолога, колишнього декана історичного факультету, відомого далеко за межами Закарпаття) і буде найбільшим за розмірами. У сусідній кімнаті представлять історію УжНУ, ще в одній, цілком ізольованій від сонячного світла, планують облаштувати музей давньої книги.

Ідея відкриття музеїв виникла приблизно рік тому. Починаючи з березня-квітня, почали готуватися до втілення цілісного вигляду цих закладів. Сьогодні ремонтні роботи для облаштування приміщень завершені, триває формування експозицій.

«Археологічний музей в УжНУ був і раніше, однак для відвідування не був облаштований. Він містився в лабораторних приміщеннях на вулиці Університетській. Експонатів там вистачає. Єдина проблема полягала в адаптуванні приміщення, яке раніше слугувало бібліотекою економічного та юридичного факультетів. Після того, як книги перевезли до центральної бібліотеки УжНУ, розпочали облаштовувати музей», – розповідає декан історичного факультету Володимир Фенич.

«На 90 % колекції археологічного музею вже представлені в експозиційному залі. Йдеться про кілька секцій, які охоплюють весь період від кам’яного віку до 16–17 століття, тобто середньовічних замків. Власне кажучи, тут буде представлено всю епоху розвитку нашого краю. Родзинкою музею будуть портрети всіх археологів, які проводили розкопки на Закарпатті: починаючи від Тиводара Легоцького (кінець 19 століття) і завершуючи сучасними науковцями, – розповідає Володимир Фенич. – Усі підписи робимо українською й англійською мовами, щоб закордонним гостям університету були зрозумілі експонати».

У музеї історії університету представлять експозиції від початку XVII століття

Сьогодні музеї перебувають під наглядом Державної служби охорони, облаштовані всі захисні й санітарні умови. Крім того, що є загальна система безпеки, кожна шафа має додатковий захист, а також освітлення. Попереду також виготовлення спеціального паспорта. Керівником музею археології призначили Володимира Мойжеса, за музей університету відповідає Ігор Зомбор.

Незважаючи на високий ступінь захищеності, цінних експонатів, до прикладу, знайдених археологами виробів із золота чи срібла, у музеї, на жаль, не побачити. Відповідно до закону, їх мають здавати у державну власність. Археологи УжНУ роблять фотографії, відтиски, які залишаться в музеї.

За словами декана історичного факультету, музей історії університету теж був в УжНУ: «Ще в 70-х роках він був створений, але на початку 90-х років занепав. Коли навесні ми вирішили відродити цей музей, виявилося, що з тих колекцій майже нічого не залишилося. Тож роботу розпочали з нуля.

Підготували відповідні документи-звернення до всіх керівників структурних підрозділів, аби вони надсилали нам матеріали. Йдеться передусім про символіку факультету й досягнення за час його існування. Пізніше довелося й самим збирати інформацію, оскільки факультети по-різному подають відомості про себе: хтось хвалиться, інші, навпаки, – досить скромно говорять про себе.

Сьогодні ми остаточно вирішили, що, згідно з концепцією музею, відомості про витоки вищої освіти на Закарпатті лапідарно переходять в сучасну історію нашого університету. Таким чином, тут буде представлено колекцію від початків 17 століття, бо 1615 року вже була грамота, що підтверджувала існування єзуїтського колегіуму у Гуменному, який згодом перенесли до Ужгорода».

Колекцією інкунабул УжНУ поступається хіба що Львову

З нагоди відзначення 400-річчя УжНУ у виші створена робоча група, яка має намір підготувати спеціальне видання, яке, по суті, відбиватиме концепцію музею історії університету.

«Сьогодні у відділі рукописів і стародруків нашої бібліотеки є близько 18 тисяч давніх книг, інкунабул. Такою колекцією УжНУ поступається хіба що Львову. Це книги від 15 до початку 19 століття. Сьогодні відбираємо ті книги, за якими вчилися студенти 17–18 століття. Перша експозиція буде відбивати особливості саме цієї епохи», – пояснює Володимир Фенич.

Із підготовкою експозицій 20 століття працюватиметься легше, вважають історики. Секція буде наскрізною, охоплюватиме науку, спорт, міжнародні зв’язки, ІТ-технології вишу. Також в обох музеях планують облаштувати моніторинговий супровід.

Щодо музею давньої книги, офіційного наказу про його створення поки що немає. Приміщення передбачене, нині його висушують від вологи. Ремонтні роботи вже завершені. Завезені меблі. Питання полягає в перевезенні стародруків з Капітульної до приміщення музею.

«В УжНУ націлені перевозити не всі книги, бо до цінних рукописів належать усі дисертації, захищені у виші. А це близько 2,5 тисяч примірників. Тож вони будуть у загальних бібліотечних фондах, – пояснює декан історичного факультету. – Щодо сакральної літератури, то також виникає питання, чи варто її повністю перевозити. Єпархія теж прагне зберегти за собою деякі раритети, але потрібно зважати на те, що це національна спадщина і має належати всім. Адже у цій колекції маємо Наукові записки НТШ, Літературно-науковий вісник, тож немає сенсу залишати їх там».

Історики УжНУ сходяться на думці, що питання перевезення експонатів має бути вирішено так, аби вся колекція унікальних видань була збережена.

Наталія Каралкіна

Відео «Тиси-1»