П`ятниця, 29.03.24, 05:35 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна » Усі публікації » Особистість

Іван Мигович:«Якщо ти професіонал — у будь-якій сфері почуватимешся комфортно і фінансово, і морально, і емоційно…»
Іван Мигович

Випускник медичного факультету та факультету післядипломної освіти УжНУ Іван Мигович досягає вершин завдяки наполегливій праці, а у важливих життєвих рішеннях йому допомагає сама доля.

Іван Іванович у своєму молодому віці досяг уже чимало: нині обіймає посаду головного лікаря ЛДЦ «Сонячна долина», є доцентом кафедри терапії та сімейної медицини на ФПО, виховує сина, дбає про дружину.

Народився майбутній лікар на Свалявщині у далекій від медицини сім’ї. Змалку вдався цілеспрямованим і спраглим до знань, тому охоче долав шлях до школи завдовжки у 20 км. До 7-го класу вчився у рідному селі Росоші, продовжив навчання у Свалявській гімназії. Коли настав час визначатися з майбутнім фахом, обрав медицину: «У мене двоюрідний брат вчився на медичному факультеті. От і мені хотілося працювати з чимось таким, де чітко видно результат і можна бути корисним для суспільства. Але ще більшим стимулом був батько: у нього багато друзів-лікарів, тож він казав, що на лікаря запит буде завжди. Він мене не змушував, а тільки радив, у чому варто себе реалізувати, щоб мати хороше майбутнє».

Пан Іван зауважує, що не уявляв свого майбутнього у селі: з дитинства знав, що обов’язково поїде навчатися до університету. Навмисне не обирав віддалені виші, хоча додому їздив не часто. Під час навчання намагався працювати, бо не любив просити від батьків. В університеті зустрів добрих товаришів, спілкування з якими триває і після закінчення альма-матер.

«Інтернатуру я проходив як сімейний лікар і терапевт, а потім уже звузив спеціалізацію до гастроентерології – це основний напрям нашої кафедри. 2007 року я закінчив інтернатуру та магістратуру і почав заочне навчання в аспірантурі. Тоді ж став працювати старшим лаборантом, а згодом і асистентом кафедри. Паралельно з цим з’явилася можливість написати дисертацію в хорошому практичному центрі, де є всі умови для розвитку і якісної роботи лікаря. Цей заклад якраз здебільшого спеціалізувався на гастроентерології».

На роботі

Так вийшло, що Іван Іванович працює у двох сферах – освіті та медицині. Як йому це вдається?

«Практична робота для медика – основне. Неможливо вчити інтернів і лікарів, яким треба показати щось нове або розповісти про якісь нюанси роботи, не маючи практичного досвіду. Важко чимось здивувати тих, хто практикує стільки, скільки я живу. Виконуючи на основній роботі свою норму, можу дозволити собі ще паралельно ділитися знаннями з колегами. Це взаємовигідно і взаємокорисно. Ми маємо хороших медиків, але часто вони знаходять себе або не в медицині, або в медицині за кордоном, і це не проблема чи провина лікарів».

Іван Іванович жодним чином не шкодує, що реалізувався саме в цій професії: «Медицина – дуже важкий хліб. Є багато хороших лікарів, які відчувають труднощі з професійною реалізацією. Щоб мати щастя моральне і матеріальне від медицини, треба бути щасливчиком. Мені, я вважаю, поталанило. Я люблю свою професію, і це допомагає добре ставитися до пацієнтів і працювати, маючи насолоду. У мене буває дуже багато пацієнтів, але я виходжу з роботи хоч і змучений, але абсолютно задоволений».

З коханою дружиною познайомилися теж завдяки медицині та УжНУ – навчалися на одному курсі. Родина лікарів виховує чудового сина. Хлопчикові вже 8 років, батьки з усіх сил намагаються дати йому все необхідне. Син із татом щоранку займаються спортом – плавають чи бігають. Також хлопчик додатково займається англійською, ходить на теніс. Ввечері сім’я намагається якомога частіше збиратися разом та обговорювати день, що минув.

З дружиною та сином

Іван Іванович дуже лояльний батько. Вважає, що син має сам обрати майбутню професію: «За своє життя я зрозумів таку річ: не має значення, ким ти працюєш. Якщо ти професіонал – почуватимешся комфортно і фінансово, і морально, і емоційно… Мрію, щоб мій син був хорошим спеціалістом – не важливо, в якій галузі».

  • Якби Ви мали можливість створити для світу щось надзвичайне, що б це було?

– Не хочу говорити банальні речі, але, мабуть, зважаючи на мою професію, то були б якісь ліки.

  • Любите робити близьким сюрпризи?

– У Біблії написано, що приємніше віддавати, ніж отримувати. Мені приємно отримувати презенти, а дарувати – ще більше. Буває, дарую щось без приводу. З віком людина починає цінувати увагу до себе. Деколи мінімальна увага й підтримка у важкий період чи, навпаки, розділений щасливий момент дорожчі за всякі матеріальні цінності.

  • Чи маєте хобі?

– Маю. Це риболовля. Долучаю і сина – йому подобається. Надаємо перевагу більш комфортній літній риболовлі, а восени полюбляємо більше ходити по гриби.

  • До чого прагнете?

– Жити активно у плані професійному, фізичному, психічному. Хотілося б мати у своєму оточенні людей, з якими легко й приємно, яких любиш.

  • З чого починається ранок?

– З кави. Встаю рано – о пів на п’яту, п’ю каву, дивлюся новини, йду в спортзал чи басейн. Останнім часом разом із сином. О 6-й починаємо займатися, о 7.20 – 7.30 везу його до школи.

  • А подорожувати любите?

– Подорожі були, проте недалекі – не вистачало часу й можливості. З недавнього часу подорожуємо всією сім’єю. Хотілося б об’їздити всю Європу.

  • Що б Ви побажали нашому університетові?

– Я патріот своєї країни, свого краю і своєї альма-матер. Пишаюся, що колись вийшов із цих стін. Здобув величезний багаж знань саме тут. Все залежить від нас: якщо хочемо вчитися – ми це робитимемо. Тому я бажаю, щоб у викладачів було велике бажання навчати, а в студентів – ще більше прагнення вчитися. Тоді буде максимальна ефективність від освіти, а виш досягне ще вищого рівня.

Ксенія Шокіна

для Медіацентру УжНУ




Особистість | 04.10.15 | Додав Г_Кришiнець | 3203 | 0.0/0
Теги: Мигович:, Іван

Схожі публікації:


Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

0
omForm">
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій

«  Жовтень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Рубрики розділу

Афіша [4] Незабаром [16]
Актуально [141] Акції [132]
Позиція [18] МЦ-інтерв’ю [150]
Особистість [33] Студгромада [188]
Абітурієнт [84] Зблизька [88]
Наболіле [21] Із ректорату [149]
Не словом, а ділом [154] Компетентно [38]
Несподівано... [14] У ногу з часом [80]
Обмін досвідом [160] Теорія і практика [319]
Наукові форуми [273] Презентації [167]
Екскурсії [113] Дозвілля [210]
Ініціатива [47] Перспективи [38]
Підсумки [40] Спорт [238]
Традиції [206] Зустрічі [210]
Вітаємо! [235] Пам’ятаємо... [82]
Міжнародні контакти [230] Студентська практика [66]
Студмістечко [8] Конкурси [117]
На замітку [6] З минулого – в майбутнє [10]
Студентські будні і свята [9] Голоси неперебутнього [6]
Наше радіо [49] Слідами Евтерпи і Мельпомени [35]
Громада [2] Річниця [14]
Слава Україні! [9] Розмови від душі... [19]
З Приймальної комісії [91] The main news of university [12]
Подяка [8] Диванні розмови [1]
Телепідсумки [13] Письменник за прилавком [11]
Університетська кухня [3] Підсумки року [5]
Визнання [3] Експрес-інтерв’ю [4]

Інші матеріали рубрики

Аспірант УжНУ вдосконалює світові методики встановлення віку людини за зубами

Ортопед-травматолог Анатолій Канзюба: «Процес глобальних змін в Україні почався, а що не так – випра...

Сергій Нагін: «Рекрутер Google запропонував пройти співбесіду, коли я вчився в десятому класі»

Іван Мигович:«Якщо ти професіонал — у будь-якій сфері почуватимешся комфортно і фінансово, і моральн...

І на Закарпатті рок іще живий… А солідний костюм і бандана – цілком взаємопов’язані речі

Столяр, що малює історію, яку вже не продаси, бо в ній живеш

Кафедра історії України урочисто провела на пенсію Дмитра Данилюка

Народна артистка України Лариса Білак: «Театр – це моя мрія, яка здійснилася»

Хусам Мижагид Аббала: «Люди мало говорять: для чого брати до рук зброю, коли є слова?»

Ректор УжНУ єдиний з усього пострадянського простору викладає на найпрестижніших курсах європейських...